fbpx

Я набралася сміливості і вирішила піти від чоловіка. Приїхавши на тиждень в гості до батьків, я про все розповіла матері. Вона уважно вислухала мене, але порадила повернутися до чоловіка, бо розлучення заплямує честь нашої благополучної сім’ї. Тому я поїхала назад і продовжувала жити з Олександром, поки не зустріла свого колишнього однокласника Івана

Ще в школі в мене закохався простий, але дуже щирий хлопець, Іван. Він приділяв мені знаки уваги, але вперто не помічала його. Та й мені було не до того. Ми з батьками жили в селі. Мій тато був дуже владним чоловіком. Мама не мала права ослухатися його і того ж вимагали від мене. Тому я звикла у всьому слухатися батьків.

Після закінчення школи я поступила в обласний центр в університет. Я хотіла бути вчителем, але батько наполіг, щоб я вчилася в медичному. Я погодилася, хоч і не мала особливого бажання.

Додому я приїжджала щовихідних. В один з таких приїздів батько сказав, що мені пора виходити заміж. Я була дещо здивована, адже у мене навіть не було хлопця. Тоді батько мене ошелешив, що має для мене гідну кандидатуру. В найближчу суботу відбулося знайомство. Нареченого, якого обрав для мене батько, звали Олександр. Він був військовим, чоловік старший за мене на 10 років.

Мене ніхто не питав, чи хочу я заміж. Батько разом з Олександром  про все домовилися і влітку ми зіграли весілля. Як потім з’ясувалося, Олександр так поспішав з одруженням, бо отримав розподіл за кордон і не хотів туди їхати сам.

Сімейне життя з самого початку не склалося. Справа в тому, що Олександр відразу ж заборонив мені працювати. Так я перетворилася на домогосподарку. Чоловік цілими днями, а іноді і ночами був на службі, а я чекала його вдома. Однак не тільки це бентежило мене. Олександр давав мені гроші на витрати, а потім вимагав звіту за кожну витрачену копійку.

Так минуло три роки. Я дуже втомилася від такого життя. Я повинна була звітувати чоловікові, як ніби-то начальнику, про кожну хвилину, проведену без нього. Мені не можна було заводити подруг, спілкуватися з сусідами. Чоловікові не подобалося все, що я робила. Готувати, за його словами, я не вміла, стежити за порядком так, як треба, теж не могла. Загалом, вгодити чоловікові було просто неможливо.

Я набралася сміливості і вирішила піти від чоловіка. Приїхавши на тиждень в гості до батьків, я про все розповіла матері. Та уважно вислухала мене, але порадила повернутися до чоловіка. Якщо трапиться розлучення, то це заплямує честь нашої благополучній сім’ї. Тому я поїхала назад і продовжувала терпіти.

Після того, як народилася дитина, стало ще гірше. Олександр почав заводити інтрижки на стороні, при цьому, особливо не ховаючись від мене. Я весь час була зайнята доглядом за дитиною, тому діватися мені було нікуди. Я сиділа з дитиною, а Олександр ходив до інших жінок.

Я трохи погладшала. Після цього чоловік перестав звертати на мене увагу. Він як і раніше «крутив» інтрижки, а я доглядала за нашим домом і виховувала нашого сина.

Так ми прожили 20 років, хоча життям назвати це було складно. Син виріс, і тоді я наважилася на розлучення. На той час мені було 40 років. Але чоловік не хотів давати мені розлучення. Адже йому було так зручно приходити до мене, тихої і слухняної, яка прибирала, готувала, а також тихо терпіла все.

Але одного разу мені потрібно було поїхати до батьків, захворів батько. Я побула в селі тиждень, на щастя батько одужав. Якось я йшла з лікарні у напрямку до автобусної зупинки. Раптом мене хтось покликав. Обернувшись, я побачила свого колишнього однокласника Івана. Після закінчення школи ми жодного разу не бачилися.

Іван зовсім не змінився, хіба що постарів. Чоловік запросив мене на каву. Ми розговорилися, згадали шкільні роки. Потім розповіли один одному про своє життя. Коли Іван дізнався, що я розлучаюся з чоловіком, він відразу запропонував мені жити разом. Іван зізнався мені, що я подобалася йому ще зі школи, тільки він боявся їй в цьому зізнатися. Він так і не одружився, бо не зустрів нікого кращого за мене.

Я таки розлучилася з чоловіком і повернулася в рідне село. Ми з Іваном почали жити разом. Це було зовсім інше життя, не таке, як з Олександром. Це було життя, наповнена щастям і любов’ю. Тим, чого у мене ніколи не було з колишнім чоловіком. Я таки знайшла своє пізнє жіноче щастя.

Фото ілюстративне – prettyskins.

You cannot copy content of this page