Хлопець не пропонує доньці заміж…
В певному віці більшість дівчат прагне створити сім’ю, починає замислюватися про дітей. За матеріалами
-Ларисо, привіт, – зупиняє знайома Ларису Анатоліївну, – давненько ми з тобою не бачилися. Що нового? Бачила твою Дарину тижнів зо два тому, з чоловіком, нарешті можна привітати, і так довго вона вибирала?
-Нема з чим вітати, – Лариса Анатоліївна морщиться від власних слів, – не вийшла вона нікуди. І не вийде, швидше за все. Принаймні за цього чоловіка.
-Я на ці свята наготувалася, його з мамою, майбутньою свекрухою, в гості запросила. Щиро сподівалася, що він зробить пропозицію моїй доньці. Та помилилася.
Дарині, дочці Лариси Анатоліївни у вересні виповнилося 30 років. Давно позаду інститутські роки і навіть початок кар’єри. Дарина її впевнено робить, росте по службі, отримує непогану зарплату, купила машину, частенько возить маму по її справах.
-Адже і житло вже є, – каже Лариса Анатоліївна, – однокімнатну квартиру, що залишилася їй від батька, Дарина поміняла на двокімнатну, ремонт зробила, гроші відкладає, а от з особистим життям – біда.
-Ну такий імпозантний чоловік поруч з нею, – втрачається подруга Лариси, – йдуть, якісь пакети несуть. Прямо пара.
-А толку, що пара? – запитує Лариса Анатоліївна, – Дарина з цим Дмитром уже 4 роки зустрічається. І що?
Спочатку Лариса Анатоліївна за дочку раділа: все ж серйозні відносини, хлопець непогано заробляє, є своє житло, симпатичний, не був одружений, немає дітей. Здавалося б: одружитеся і буде вам щастя. Але чим далі, тим більше розчарувань відчувала мама Дарини.
-На вихідних вони разом, – розповідала вона подрузі, – кілька разів на тиждень Дарина у нього ночує, відпочивати разом їздять. Але ні спільного побуту, ні планів, ні заяви в РАЦС.
Лариса Анатоліївна ще років зо два тому запитала дочку про наміри Дмитра, збирається він їй робити пропозицію чи ні?
-Мамо, – відповіла дочка, – не тисни, і я не хочу тиснути на Діму. До шлюбу треба бути готовим. Ні до чого форсувати події. Нам же добре разом, у нас серйозні стосунки, а жити разом постійно він мені не пропонує.
-Ну, – сказала Лариса Анатоліївна доньці, – натякни. Тобі вже років скільки? Дітей пора народжувати, якщо ти, звичайно, їх хочеш. А не зрозуміє натяку, так поговори серйозно. Може він не хоче ні сім’ю, ні дітей, або хоче, але не розглядає тебе як дружину. Відповість, що ні, так хоч час втрачати не будеш.
Дарина і сама вже думає, що їх необтяжливий роман занадто мляво розвивається, Діма то ще й старший за неї на 3 роки, начебто перевірено: вони один одному підходять, є почуття, їм комфортно. Але ось заповітну каблучку Діма дарувати не поспішає.
-І розуміє Дарина все, – продовжує Лариса Анатоліївна, – їй дітей хочеться. Одного разу спробувала вже було і поговорити з ним, але він віджартувався, а віз і нині там. І сам не одружується, і не відпускає. Моя бідолашна дочка зовсім змучилася, ще небагато часу і вона зовсім собі нікого не знайде, хіба що тільки розлучені залишаться.
-Треба ж, як не пощастило Даринці. Розумниця, красуня, а так невдало вляпалася. Ні туди, ні сюди: не відпускає, та й до вівтаря не кличе. Може, їй підштовхнути, так би мовити …
-Та ні, так вийде зовсім негарно. Та й раптом вона його зовсім злякає?
-Та вже краще злякає, – не погоджується знайома, – ох, правда, тоді вже точно залишиться матір’ю-одиначкою. І справді, Ларисо, твоя правда, тут не знаєш, як і бути …
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
