Невдалий пікнік.
З’їздили на шашлики, називається. Я на кухні ріжу м’ясо, чоловік шукає покривало, діти пакують свій намет. Дзвінок у двері. За матеріалами
– Ось, вирішили з вами сходити. А то вам нудно буде без нас. З вас – м’ясо, з нас – настрій, все чесно! – радісним басом проспівала Віра, сестра мого чоловіка.
Прийшла вона не одна, з Васею, своїм чоловіком, і донькою.
Я не впевнена – це чоловік проговорився щодо шашликів або спрацювала Вірина чуйка на халяву.
– Перця треба насипати, та побільше. Так смачніше буде. – Віра взяла перечницю і простягнула руки до мого м’яса.
Руку я перехопила, перечницю відняла:
– Віра, діти теж будуть їсти м’ясо, не треба туди перець.
– Наша все їсть, – з гордістю сказала сестра чоловіка. – Чому через твоїх дітей ми повинні їсти прісне м’ясо?
– Може тому, що це моє м’ясо? Купи сходи і додавай, що хочеш, – запропонувала я.
Віра фиркнула і пішла в кімнату.
Повернулася вона через 5 хвилин, дуже незадоволена. Чоловік повідомив своїй сестрі, що моя машина в ремонті, і поїдемо ми на одній машині. На чому будуть добиратися Віра з сімейством, мене не надто хвилювало, а ось її це дуже спантеличило.
– Я придумала. Ти з дітьми можеш викликати таксі.
Геніально! Прийшла без запрошення, повчає як шашлик робити, ще й я з дітьми на таксі поїду?
– Я не поїду на таксі, я поїду з чоловіком. Ви самі чому пішки? – приголомшила я Віру.
– Ми ж на природу, Вася може трохи хильне, ось і не взяв машину.
Зовсім чудово. Посиденьки з дітьми на природі перетворити в п’янку? Ну ні. Я категорично проти того, щоб діти дивилися на таке.
– Віра, якщо ви збираєтеся щось вживати, то нам не по дорозі. Ми їдемо на відпочинок з дітьми.
– Ой, не переживай, мама приїде, догляне за онуками. Можна і розслабитися. – відмахнулася від мене Віра.
Я оглянула м’ясо і прикинула: на всіх точно не вистачить. На стільки їдців ми не розраховували. Якщо купити готовий в магазині, свекруха замучить. Якщо не купити – буде ганьбити за непривітність. Свекруху хто покликав?
Запланований пікнік мав всі шанси до провалу. І я не перебільшую. Ми з мамою чоловіка на дух один одного не переварюємо. Я прийняла для себе рішення: нікуди не поїду. Чоловік якщо хоче, нехай їде.
А я не горю бажанням служити свекрусі кілька годин поспіль. А вона вважає саме так: раз я – наймолодша жінка в сім’ї, то повинна почитати і догоджати всім членам сім’ї.
Мою відмову від «ноги мити і воду пити», свекруха сприймає як особисту образу, яку не змити нічим. На шашлики зі свекрухою? Дякую, не хочу.
Я віддала м’ясо Вірі на розтерзання – нехай додає, що хоче. Приголомшила дітей, що ми нікуди не поїдемо. І тут же обрадувала, повідомивши, що ми підемо в парк, на атракціонах кататися. Племінниця тут же закричала, що теж хоче на карусельки, я вирішила взяти її з собою – де 2 дитини, там і 3, невелика різниця.
Чоловік з Вірою і Васею поїхали на шашлики, я з дітьми пішла гуляти. Додому чоловік не повернувся, приславши смс: «Переночую у Віри». Племінницю теж ніхто не спромігся забрати.
Уклавши дітей, вислухавши по телефону відповідь свекрухи, я сіла на кухні і задумалася: угараздило ж мене так заміж вийти. Ні, чоловік у мене хороший, а ось його родичі – щось з чимось.
Вічно всюди лізуть, до себе намагаються чоловіка затягнути, всіма правдами і неправдами. Якщо чоловік залишається ночувати у мами або Віри – вони щасливі, що він з ними, а не з дружиною. Навіщо тільки їм це треба? Не розумію.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
