fbpx
Життєві історії
Я молодих відразу після весілля в свою квартиру впустила, сама оплачую комунальні послуги, щоб боргів не назбиралося. Зять знову без роботи сидить, і не поспішає нову шукати. Донька постійно приходить гроші позичати – на їжу, каже. Кілька днів назад дочка знову приходила і просила позичити грошей на похід в продуктовий магазин. Але я вирішила, що досить, більше не дам ні копійки. Сказала, що вона з дитиною може приходити вечорами – нагодую. Але на винос – вибачте, нічого не дам

Свого зятя Сергія Віра Дмитрівна відверто не розуміє: вона впевнена, що її дочка чотири роки тому могла б вийти заміж і трохи краще.

Дочка сидить в декреті з дворічною дитиною, а зять по ідеї, мав би забезпечувати сім’ю, але, на жаль, цього не робить. Сергію всі роки шлюбу якось зовсім не щастить з роботою. То звільнять, то не платять, то ще щось.

При цьому живуть «молоді» в квартирі, що належить Вірі Дмитрівні. За житло всі роки платить вона сама, оскільки не хоче накопичення комунальних боргів. Так, чого доброго, можна накопичити такі недоплати, що потім взагалі не розквитатися, а не те так і взагалі квартири позбудешся. Зятю то що – не його ж квартира. На нього надії немає. Вірі Дмитрівні простіше заплатити вже самій і спати спокійно.

Але це ще не все: дочка раз у раз вдається до матері і просить «позичити грошей» на їжу. Хоча з чого їй віддавати-то? Віра Дмитрівна прекрасно розуміє, що «позичити» в даному випадку означає просто «дати».

Але ж і відмовити теж не можна: в сім’ї маленька дитина, не буде ж дворічна онучка сидіти на макаронах. Дитині треба їсти овочі, фрукти, якісну молочку, м’ясо.

Тільки Сергія це, здається, зовсім не хвилює.

– Два місяці тому знову звільнився, – розповідає Віра Дмитрівна. – За чотири роки це вже шосте місце, п’яти місяців не протримався. Зараз шукає роботу. Тільки толку поки немає – гідної роботи для їх величності не пропонують.

– Віра, ну з роботою зараз непросто, це всі говорять, – заспокоює Віру Дмитрівну подруга. – Час такий. У моєї сусідки син сім місяців шукав! Теж молодий, перспективний, з освітою. Тільки ось недавно знайшов щось пристойне, вийшов. І твій зять знайде, обов’язково. Просто, може, підтримати його треба в непростий момент.

– Знаєш, я ось вважаю, що людині місяцями роботу можна шукати, коли сім’ї немає! А якщо є сім’я, а тим більше дитина, то триматися за роботу треба, не йти, поки іншого місця не знайдеш! А якщо вже пішов – влаштовуйся швидше куди візьмуть і працюй: касиром, продавцем, неважливо!

Влаштовуватися якимось учнем слюсаря або касиром Сергій категорично не хоче. Не для того він навчався п’ять років в університеті. До того ж ну вийде він зараз на важку фізичну роботу, і що? Продовжувати шукати «нормальне» місце? Чи назавжди тепер залишатися слюсарем?

– Та не буде толку від такої роботи! – каже Сергій. – Буду заробляти десять тисяч, мерзнути, мокнути, кому це треба? На проїзд і обіди більше піде. На сім’ю все одно не вистачить!

При цьому грошей у молодої сім’ї немає вже зовсім.

Кілька днів назад дочка знову приходила і просила позичити грошей на похід в продуктовий магазин.

– Значить так! – раптово вирішила Віра Дмитрівна. – Грошей більше немає. Все, вистачить, від мене більше не отримаєте ні копійки. Ти з дитиною можеш приходити вечорами – нагодую. Але на винос – вибач, нічого не дам.

– А як же Сергій? – в замішанні запитала дочка. – Ми поїмо, а він голодний сидіти буде?

– А це вже, вибач, не моя справа! – розвела руками Віра Дмитрівна. – Значить, буде сидіти голодний.

І ось уже третій день так і живуть. Дочка з малятком приходить ввечері на вечерю. Віра Дмитрівна годує їх тим, що є у неї в холодильнику. Чим харчується зять, невідомо. Чим закінчиться все це, теж поки не зрозуміло. Можливо, все буде добре – Сергій знайде роботу і все буде прекрасно. Але може і ні.

Знайомі Віри Дмитрівни, які в курсі ситуації, розділилися на два табори.

– Даремно вона так! – зітхають одні. – Ну і чого доб’ється в результаті? Посіє розкол в молодій сім’ї, розлучить дочку з чоловіком. Чи буде інший зять кращим за Сергія? Не факт. Цей хоч дитині рідний батько. В родині потрібно і вести себе по-людськи. Встане ще зять на ноги, просто треба почекати трохи. Тільки ось тещу вже не пробачить…

– Так молодець вона, все правильно зробила! – сперечаються інші. – Сергія треба на місце ставити однозначно. А як? Тільки так і можна вирішити цю проблему. Зголодніє – почне ворушитися.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page