fbpx
Життєві історії
Я маю такого чоловіка, що мені зараз усі заздрять. Але я спокійна. Я щаслива жінка. А найбільше я йому вдячна за свого брата та сестру

Я виросла в багатодітній сім’ї, я була старшою, на рік молодший братик і на три роки молодша сестричка. Нашим батькам до дітей не було ніякого діла. Вони вели не зовсім правильний спосіб життя. Мама про нас не дбала і вдома завжди не було чого їсти. Потім мати розлучилася з батьком.

Я була шестирічна дівчина коли мені доводилося шукати їжу своїм сестричці з братиком. Доводилося ходити по базару і просити в людей картоплю і всяке таке. Була у мене бабуся я її дуже любила, але мама з нею теж не дуже спілкувалася, через це вона до нас майже не приходила. Сама я майже не їла, все, що знаходила віддавала молодшим, а матері було все одно як ми.

Вона йшла вранці, а коли поверталася то відразу засинала. А ще часто приходила з якимось друзями, які часто в нас ночували. Так ми продали трикімнатну квартиру в столиці і взяли двокімнатну в районному центрі. Через рік я пішла в школу, була одягнена чесно сказати аби як, але мамі було байдуже.

Через якийсь час вона продала квартиру в районі і купили будинок в маленькому селі. Залишок грошей був чималий і мама з друзями гуляли по повній. Потім мама познайомилася з чоловіком зі столиці. Вони продали будинок і ми переїхали жити до нього. Ставлення до мене і молодших було таке, що й нікому не побажаєш.

Коли мені виповнилося 15 років я поїхала до далекої родички в інше місто. Там вступила в технікум і зустріла Віктора. Йому було вже 22 роки, він був з забезпеченої родина і вже на той час мав свій бізнес. Ми почали зустрічатись і вже через рік він зробив мені пропозицію.

На даний момент ми вже 15 років разом. У нас двоє чарівних синів які не потребують ні в чому. У чоловіка свій бізнес, живемо в столиці. Мої молодші братик і сестричка, після того як ми з Віктором одружилися, завдяки йому переїхали жити до бабусі, він їх повністю забезпечував матеріально, аж поки вони не виросли. Зараз в них вже свої сім’ї.

Коли я про це все згадую, я постійно плачу і я безмежно вдячна долі, що звела мене з таким чоловіком як Віктор. Який не просто витягнув з прірви мене, але й допоміг моїм молодшим. Я його безмежно за це кохаю і ціную.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook