Після весілля моя однокласниця Світлана і її чоловік Олег стали жити в квартирі його мами.
Спочатку все було добре, а потім мама стала показувати свій справжній характер, а він у неї був ой який непростий.
Як тільки Світлана не старалася, а свекрусі все не те і все не так: то дуже мало місця на кухні, то погано вимитий посуд.
Світлана ніколи не перечила матері чоловіка, завжди старалася змовчати, а потім Олегу вже самому набридло таке відношення, він взяв дружину, яка вже чекала дитину, зібрав їхні речі і орендував квартиру.
Діти з’їхали швидко і обоє з полегшенням зітхнули, хоча важко трохи було у фінансовому плані, адже оренда – задоволення не з дешевих зовсім.
Мама чоловіка і туди до них стала приходити, говорила, що це невістка її Світлана в усьому винна, що син просто так залишив її.
Після таких нарікань син пошкодував свою маму, адже розумів, що їй зараз непросто, коли він поїхав жити окремо, адже крім нього у неї нікого немає, і купив мамі путівку в санаторій на відпочинок.
Було все це ще минулого літа, більше року тому.
В тому санаторії мама Олега познайомилася з одним чоловіком.
Дядько Павло був неодруженим, хоча вже немолодим, був вже чоловік солідного віку.
Через пів року знайомства і зустрічей вони одружилися і поїхали жити до того дядька Павла в село, так хотів чоловік.
А в селі той дядько Павло жив зі своєю рідною матір’ю, і виявилося, що моїй свекрусі доведеться жити з своєю свекрухо. А квартиру свою моя свекруха здали в оренду за чималі гроші.
Як там вони жили, ніхто правди не знає, але до Світлани з Олегом згодом дійшли чутки, що свекруха їх мамі попалася з дуже важким характером і їй там зовсім непросто.
Що там було – невідомо, особливо, але через декілька місяців мама Олега повернулася жити назад до себе додому і подала на розлучення, не зійшлася з свекрухою своєю.
А через пару днів прийшла до Світлани і стала просити вибачення.
Мама Олега вже по-іншому заговорила, вона казала, що вони мудрі жінки і мають помиритися заради щастя родини.
Свекруха Світлани щиро попросила, щоб вони повернулися жити до неї, адже крім них у неї нікого немає, вона не хоче самотньо зустрічати свою старість.
Світлана все вибачила, але задумалася. Їм живеться дуже непросто, багато грошей забирає оренда, мала дитина, економлять на всьому, але вона не знає чи варто повертатися в дім свекрухи.
Чи змінилася вона і чи навчило її чомусь життя? А що, якщо знову візьметься за старе? Чи змінюються люди вже в такому віці?
Фото ілюстративне.
