Якось так склалося, що минулої ночі я зовсім не спала. Не дає спокою одна ситуація, яка склалася не так давно в моєму житті. Я зараз часто думаю про це, хочу швидше її вирішити.
Приблизно 8 місяців тому я з радістю дізналася, що чекаю дитину. Після весілля я переїхала жити до чоловіка в інше місто. Відносини з батьками у мене досить хороші, але їм довго до нас добиратися, майже 6 годин автомобілем. А вони вже пенсіонери, люди поважного віку, тому їм така дорога дається нелегко. Але, все одно, хоча б раз на місяць ми знаходимо хоч якусь можливість побачитися з ними.
Останній раз, коли вони приїжджали, ми з моєю мамою на кухні щиро так розговорився про життя, я з нею усім поділилася. Вона розповіла, як їй було складно, коли я народилася і вона довго сама зі мною сиділа, бувало так, що інколи навіть не знала, що робити в якійсь ситуації і ніхто не допомагав їй зовсім, батьків її вже давно не було. І якось вона мене так налаштувала, що я їй запропонувала після того, як наш малюк з’явиться на світ, приїхати жити до нас з чоловіком на якийсь час, допомогти мені з малюком своїми порадами і підтримкою. У мене дітей немає, це буде моє перше немовля, хвилююся трішки, звичайно, що взагалі не буду знати, що робити в якийсь потрібний момент.
Мама була неймовірно рада моїй пропозиції. Погодилася відразу і каже: «Звичайно ж, ми з татом обов’язково до вас приїдемо. Можливо, навіть здамо свою квартиру на рік в оренду, квартирантів знайдемо хороших, житимемо поки у вас всі разом, заодно грошима допоможемо суттєво».
Від маминих слів я аж розгубилася, для мене її плани несподівані були. Я запрошувала до нас не тата, а тільки маму одну. І точно не на рік. Ви, звичайно, нічого такого не думайте про мене, я дуже люблю свого рідного батька, але у нас з чоловіком двокімнатна квартира. Коли батьки приїжджають в гості, ми усі не дуже комфортно себе почуваємо, бо здається повна хата людей, немає де сісти, тим більше що одна кімната прохідна у нас, отже великого комфорту немає зовсім. Ще тато по вечорах довго заснути не може, дивиться телевізор постійно. Як бути, коли дитина народиться?
Мій батько в мене господарський чоловік, звичайно. Він, якщо треба, і в магазин пізно ввечері сходить, і поличку поправить чи налаштує, як буде потрібно. Але у мене для цього взагалі чоловік є свій, він теж це може зробити, тим паче то не велика наука.
А татові швидко з нами стає нудно, і він то просить телевізор включити, то чоловіка вмовляє піти посидіти в гараж вечорами. Я не хочу няньчитися ще з своїм татом, мені точно буде не до того, коли народиться дитина! Я хочу весь свій час віддати малюкові, тому що дуже довго чекала цього моменту, коли стану мамою. Тим більше що мій чоловік у мене працює багато часу дистанційно, він постійно вдома і йому неважко мені допомагати з побутовими справами. Я хотіла, щоб приїхала до нас лише одна мама, яка знає, як малюка сповивати, купати, колисати. І тут на тобі, мама таку новину мені сказала.
Я ще відразу відповіла своїй мамі, що мені потрібна лише її допомога та підтримка, і то тільки найперший час. А ненька відразу на мене образилася і сказала, що не приїде одна. Тепер я вже шкодую, що так вчинила, якось негарно вийшло по відношенню до батьків.
Я не знаю, чи добре я вчинила. Можливо, варто було б погодитися з мамою? Хай би жили батьки собі у нас рік, але як їм потім сказати, щоб вони їхали назад до себе? Вже шкодую, що мамі все це запропонувала, бо як далі бути – не знаю.
Фото ілюстративне.
