fbpx
Життєві історії
– Я кожного разу натякаю невістці, що сильно скучила за внучкою, що готова прийти. А вона мені у відповідь починає розповідати, що завтра у неї подруга приїде, післязавтра вони в парк ідуть, після-післязавтра ще що-небудь. Так ще і всім розповідає, що я втручаюся до них в сім’ю, мовляв, продиху не даю. В результаті я вирішила, що не буду більше дзвонити до них, напрошуватися, нехай живуть самі, без мене

На днях я гуляла в парку з своєю собакою і зустріла свою знайому. З одного боку, Марія, звичайно, молодець – в свої шістдесят струнка, підтягнута, активна. На курси якісь ходить, в басейн, з подругами зустрічається, весь час в справах. Приємно подивитися! Але ось я не зовсім зрозуміла її відносин з онукою. Я була ошелешена – з дитиною бабуся не сиділа ні години! Внучка живе на сусідній вулиці, але з бабусею бачиться два-три рази на рік…

У мене дві внучки, і я своє життя без них не уявляю! І вже, звичайно, я в курсі всіх справ – про оцінки, гуртки, школу, канікули. Тому мені неприпустимо чути таке! Ну як це, настільки не цікавитися дитиною, щоб не знати, що з нею і як?

В розмові з’ясувалося, що не все так просто. Марія розповіла мені, що вона втомилася постійно напрошуватися в гості. Невістка її ніколи не запрошує до себе!

– Я кожного разу, натякаю невістці, що сильно скучила за внучкою, натякаю, що готова прийти. А вона мені у відповідь починає розповідати, що завтра у неї подруга приїде, післязавтра вони в поліклініку, після-післязавтра ще що-небудь, – скаржилася Марія. – Так ще і всім розповідає, що я лізу до них, мовляв, продиху не даю, що я дістала їх. Чим дістала? Тим, що подзвонила раз в кілька днів, запитала, як справи, як дитина?

– А ти звідки знаєш, що вона розповідає?

– Це не так вже й важливо як, дійшли чутки. Ну от не любить вона гостей… Я вирішила, що не буду більше дзвонити, напрошуватися, «лізти в їх сім’ю». Ну ось, тепер мене з чистою совістю ніхто не кличе. Внучці два з половиною роки, ми не бачилися майже чотири місяці, я вже чужа тітка для неї. Вона мене і не впізнає, напевно, не піде до мене на руки…

– Ну тоді сама їх запрошуй! – запропонувала я.

– Я запрошую, звичайно, але толку? Ніхто і не збирається приходити – тільки по великих святах…

Я пробувала ще заспокоїти Марію, мовляв, ще все утрясеться. Але коли ми розійшлися, я подумала: «А може, і правда – в тому, що бабусі в наш час перестали бути бабусями, винні невістки, які не запрошують в гості».

Фото ілюстративне – chutterstock.

facebook