На заробітках в Італії я лише 5 років, і так сталося, що за цей час я жодного разу вдома не була.
Спочатку у мене не було відповідних документів, а коли нарешті виробила пермессо, то потім вже могла їхати, але грошей шкодувала, та й вдома, якщо чесно, на мене ніхто не чекав.
В Італію я поїхала не з добра, як і більшість наших заробітчанок.
У мого сина з’явилася борги, і сам він вже справитися не міг, то ж єдиним способом якось витягнути його з цього було те, щоб я за кордон їхала.
Хоча подруги мене відговорювали від цього, казали – раз поможеш, все життя будеш тягнути, та я вирішила спробувати.
Сина свого я сама ростила, без чоловіка, можливо, забагато йому дозволяла і була не дуже суворою з ним, тому і виріс він таким безвідповідальним.
Борги його я віддавала 2 роки. І коли нарешті наче все зам’ялося, син сказав, що хоче одружуватися.
Ця новина викликала в мене двоякі почуття. З однієї сторони я хотіла вірити в те, що ця дівчина змінить його, а з іншої – я боялася, що вона буде така сама, і вдвох вони пустять по вітру все, що я заробила.
По відеозв’язку Тетяна мені сподобалася, хоч вона і була старша за мого Сергія на 5 років.
Син після одруження теж наче змінився, і я нарешті заспокоїлася.
Майже три роки я відправляла їм гроші, щоб вони собі на квартиру збирали по легенько.
Про себе я не думала, бо у мене була якась хатина, і я вирішила, що її мені цілком вистачить одній на старість.
В цьому році в перших числах вересня я нарешті приїхала додому вперше за 5 років.
Я коли вийшла з машини і глянула на своє подвір’я, то спочатку подумала, що мене водій не туди привіз.
Свій дім я просто не впізнала, бо поки я була на заробітках, там невістка з сином жила.
Я могла усякого чекати від них, але такого я точно не сподівалася.
Будинок був настільки красивий, повністю перероблений, що я не повірила, що це мій.
Сергій з Тетяною зустріли мене на подвір’ї, і в хату запросили – всередині були такі гарні ремонти, що я аж розплакалася від щастя.
– Діти, а як це ви так? Коли? За які гроші? – розгублено питаю.
– Мамо, гроші Ваші, і все це для Вас! – кажуть вони мені.
– А як же Ваша квартира?
– Ми самі на неї заробимо, а Ви заслужили, щоб жити гарно!
Виявляється, життя мого Сергія дуже змінилося. Після того, як він оступився і я йому допомогла з біди вирватися, він переоцінив своє життя.
Разом з дружиною вони відкрили невеликий бізнес, і тепер мають свої доходи. Кажуть навіть, щоб я на заробітки більше не їхала.
Так що, я вважаю, що я тоді добре зробила, що підтримала свою дитину. Всі можуть оступитися, але головне, вчасно зупинитися.
Тепер у мене є і найкращий будинок, і найкращий син, і чудова невістка. А що ще для щастя треба?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.