Мій єдиний син вчора вдень заходив у справах до мене, – ділиться зі мною сусідка 65-річна Тамара. – Роззувся Микола в мене ще в коридорі, дивлюся я, а у нього шкарпетки діряві. Ну це вже взагалі ні в які ворота не можна помістити. Зовсім дружина, невістка моя, за ним не дивиться, як же так можна?
Миколі 35 років, він одружений, дружина зараз сидить в декреті з малою дитиною.
Щиро кажучи, невістка Тамари – зовсім не любителька щось робити в домі, вона не тягнеться до таких справ зовсім, робить Ольга все на швидку руку, а про ті з справ, які можна відкласти на якийсь час, давно вже забулася.
У Ольги навіть поняття немає, щоб прасувати одяг. Вона зовсім нічого не прасує, може щось і випрасувати, коли кудись між люди йдуть – сорочку чи сукню на тому й все. Для самої Тамари, яка прасує вдома абсолютно усе крім шкарпеток, це велика дивина та й годі.
Моя сусідка зовсім не розуміє, як це можна, лягати на пом’яте ліжко, просто застеливши постіль після прання. Як можна не прасувати речі дитині малій.
А Ольга на це лише посміюється – яка, мовляв, різниця, випрасувана білизна чи ні, головне – чиста.
Тамара їй навіть на перший день народження після весілля якусь дорогу праску для прасування подарувала, коли зрозуміла, що невістка не дуже дружить з цим. Нею прасувати – одне задоволення, не потрібно ніяких зусиль зовсім.
У самої Тамари така сама, вона не нахвалиться. Ну і що – вона у невістки так і стоїть не розпакована навіть вже кілька років, а невістка тільки посміюється та відмахується – ніколи їй цим займатися.
Але якби це тільки прасування, у невістки Тамари зовсім немає бажання займатися хатніми справами, вона зовсім не любить такої роботи, каже сидіти вдома з ранку до ночі куховарити, мити та прасувати це не для неї зовсім, на це у неї немає часу, їй шкода дуже часу на це.
Зате встигає Ольга сидіти в фейсбуці, щось там навіть постить і набирає купу передплатників.
– На цей фейсбук їй часу не шкода! – сумно говорить моя сусідка.
Але найбільше засмучує свекруху те, що Ольга зовсім не хоче «дивитися за чоловіком». Микола ходить «як попало» – в пом’ятих сорочках, якихось неймовірних штанях, в речах, які абсолютно не поєднуються між собою.
– Мабуть, що знайде більш-менш чисте в величезній купі прання, то і надягає, – зітхає Тамара. – Виглядає, як старий холостяк, але ж він у мене це молода дитина. Рвані шкарпетки – це взагалі ні в які рамки не вписується. Так він же і на роботу так ходить.
Ольга частих претензій від свекрухи з приводу зовнішнього вигляду Миколи не приймає.
– А я то тут причому? – знизує вона плечима. – Про шкарпетки йому самі скажіть, це ваша дитина. Я згодна повністю, що це ні в які рамки не вписується. Але я, чи що, повинна йому шкарпетки шити або нові купувати, з якого дива? Він цілком самостійна доросла людина. Нехай стежить за собою сам. Зауваження робіть йому, а не мені!
– Так чоловіки таких речей не помічають! – ледь не плаче Тамара. – За цим жінка повинна дивитися. Вона має підібрати йому речі по стилю, привести їх у нормальний стан, відпрасувати джинси, сорочки, стежити за білизною. Я за своїм чоловіком завжди стежила і за домашньою роботою стежила, у мене вдома завжди і прибрано і наготовлено, і син чистенький ходив і чоловік. Я коли не прийду до них, в них холодильник порожній невістка може зробити лише чай і канапки. І так завжди – одне і теж. Ну хіба це нормально?
А я навіть сама не знаю чи хороша дружина повинна стежити за чоловіком? Або кожен повинен стежити за собою сам? Хто тут правий у цій ситуації. Чи права моя сусідка, коли засуджує невістку за лінь? Чи нехай син сам в своїй сім’ї розбирається, навіть якщо там брудно скрізь і їжі приготовленої немає?
Фото ілюстративне.
