Моя заробітчанська історія зовсім не схожа на ті, які тут люди описують. Мені дуже шкода тих жінок, які на чужині працюють заради своїх дітей, а коли повертаються додому, то й не мають біля кого на старість голову прихилити.
Я теж поїхала не з добра, тому я їх дуже добре розумію. Жили ми бідно, у нас з чоловіком практично нічого не було, а донька підростала. Заради неї я і зібралася на чужину.
Хтось скаже – поїхала, і не думала про те, що сім’я розвалиться! Я думала, але з чоловіком у нас були настільки погані стосунки, що там не було за що триматися. Тому я вирішила, що поїду, і хоч своїй дитині допоможу.
Доньці тоді, коли я їхала, було 19 років, вона якраз заміж зібралася. Мені це було на руку – я зробила їм скромне весілля (бо на велике тоді грошей у мене не було), доньку відправила жити до чоловіка, а сама поїхала за кордон, перед цим я ще розлучилася з своїм чоловіком.
Зупинилася я в Італії, в Римі. Стала заробляти по тисячу євро в місяць, для мене це тоді були космічні гроші.
Але я не поспішала їх відправляти додому, бо майже з самого початку тут я наслухалася різних історій про невдячних дітей.
Я собі подумала так – складу якусь пристойну суму, приїду додому і тоді ми вже з донькою і зятем разом сядемо, і вирішимо, що робити.
Так і зробила, додому нічого не слала, все собі на купку складала. За 8 років у мене назбиралася дуже навіть непогана сума.
Нещодавно я з цими грошима приїхала додому, і зайшла до доньки, а вона мене ошелешила:
– Не треба мені, мамо, твоїх грошей.
Я вже було розвернулася, щоб піти, бо сльози набігли на очі, але дочка мене зупинила.
Скажу відверто, такого від неї я точно не очікувала – донька з зятем порадилися, і сказали, що вони жодної копійки у мене не візьмуть, бо їм совість не дозволяє.
Але вони піднайшли для мене гарну квартиру, донька мені радить купити для себе це житло, щоб мати куди повернутися. А поки-що, цю квартиру можна здавати орендарям, дочка каже, що гроші від оренди буде складати мені на старість.
Я аж розгубилася, мені навіть якось ніяково стало – все мені і мені.
– Доню, а вам що? Я ж заради тебе і поїхала.
На ці мої слова дитина моя лише розсміялася:
– Мамо, у мене є чудовий чоловік, і ми з ним разом добре справляємося, нам всього вистачає. А для мене головне – щоб ти була здоровою, і щоб у тебе все було добре!
Я не хвалюся, але у мене таки чудова дитина виросла. Я зробила все, як вона сказала, бо ідея таки непогана. Але після відпустки я знову повернулася в Італію, дасть Бог, ще трохи зароблю, і таки допоможу покращити життя своїй доньці і зятю, адже вони у мене ну дуже хороші.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.