З першим своїм чоловіком я прожила 5 років. Згадувати про нього особливо й нічого, той час, який я жила з ним, був не найкращим у моєму житті. Вдруге я вийшла заміж через пару років після того, як розлучилася. Але і в цей раз шлюб мій був невдалим, на жаль. Чоловік зовсім не розумів мене, хоча я старалася для сім’ї, як могла. Це заміжжя тривало всього кілька місяців, для мене самої це було не зрозуміло.
Після такого досвіду бажання знову вийти заміж у мене не було, я втратила надію на те, що можу знайти хорошу людину, з якою створю хорошу родину.
На той момент мені було 25 років. Я мала непогану освіту, і вирішила повністю зосередити всю свою увагу на роботі та кар’єрі. Завдяки своїй наполегливості і зосередженню я швидко отримала бажану посаду і, відповідно, дуже хорошу зарплату.
Тепер я могла добре допомагати своїм батькам і ні в чому собі не відмовляти взагалі.
Через 10 років, коли я досить таки гарно стояла на ногах, я зрозуміла, що потрібно щось змінювати у своєму житті, поки не стало надто пізно, адже роки біжать, я в особистому житті у мене не склалося й досі.
Думка про шлюб залишилося незмінною, тому я своєї долі і не шукала. Але думка про народження дитини для себе до мене закралася.
Роки минали непомітно для мене, але дуже швидко, і я зрозуміла, що хочу теж стати матусею.
Та розуміла, що маю не просту долю, тому вирішила не виходити більше заміж.
І я стала мамою чудової дитини. Але зараз я вже немолода.
У мене є тато й мама, але вони зараз у віці вже. Вони нічим не можуть мені допомогти, постійно відмовляють у всьому, щоб я не попросила.
У тата й мами дуже мала пенсія, їм ледве самим на життя вистачає. І сидіти з маленькою дитиною не можуть, бо кажуть, що важко, немолоді вже, не справляться з немовлям.
І няню знайти я не можу, адже таку маленьку дитину не можу залишити на чужу людину. Як тепер бути? Де знайти вихід? В чому я зробила помилку?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.