Є у мене старенька сусідка, бабуся Надія. Минулого літа вона, на жаль, занедужала, а діти її живуть в місті. Донька лише народила, тому провідувати матір часто не могла, адже мала багато різних справ і була заклопотана вдома. І до себе забрати теж не виходило стареньку, адже вони живуть в однокімнатній квартирі з двома дітьми, їм самим там не легко і це зрозуміло.
Бабуся Надія часто мене кликала через паркан, вона просила, щоб я їй купила хліба та продуктів в магазині, сходила в аптеку, принесла води, щось просить купити, коли я їду на базар.
Хоча у мене і свого господарства вистачало та й роботи вдома завжди є багато, та й в самої дитина ще зовсім мала, я не могла відмовити старенькій.
Доглядала я за сусідкою 2 тижні, мені шкода було її, все робила для неї, приносила їжу з дому, щоб там не готувати. Бабусі стало краще і я раділа за неї. Після того вона наче стала ближчою до мене, завжди поговорить, щось запитає, цікавиться моїм життям.
Відтоді я частенько навідувалася до неї, завжди допомагала їй, вона мені наче рідною стала.
А нещодавно до неї приїхала донька з сім’єю, покликали мою донечку гуляти до них. Мар’янка побігла гратися з задоволенням. А через дві години повернулася сумна. Але нічого мені розповідати не стала.
Я сама побачила, що дитина без настрою і стала розпитувати.
Виявляється бабуся Надія в той день назбирала багато малини, пригощала свою доньку з сім’єю, вони обідали якраз тоді за столом, а мою донечку і не покликали до себе, нічим не пригостили і жодної ягодки не дали.
Більше я свою донечку до сусідки не пускала.
Донька в бабусі Надії гостювала тиждень, на цей час сусідка зовсім забула про мене. Якраз тоді вони організували мамине поросятко, смажили свіжину, запах аж до мене доносився, а мені сусідка жодного шматочка сала навіть не дала, свіжиною не пригостила нашу сім’ю.
А наступного ранку донька поїхала в місто, то бабуся Надія покликала мене вже ввечері, стала просити, щоб я пішла в магазин і купила їй олії, бо в неї ні грама олії немає, а хоче насмажити котлет.
Я сказала, що вже вечір, я втомилася і в магазин не піду, а про олію потрібно було доньці сказати, тоді, як вона малину їла та порося з собою в місто пакувала.
Відтоді сусідка навіть не вітається зі мною, образилася, бачте. Я на неї не ображаюся, вона стара людина, але бути безкоштовною служницею для неї теж не хочу, тим паче, коли цього ніхто нецінує і не подякує ніколи. Стільки часу їй допомагала, а в кінці все одно залишилася недоброю, бо один раз відмовила. Хіба я не права?
Фото ілюстративне.
