fbpx

Я дуже допомагала своїй доньці та зятю. Сиділа з онуками, все робила для дітей. Зять з Надією спочатку цінували це, дякували, а потім бачу, насуплені ходять, не подобається все. Якось глянула на сваху свою і здивувалася

Зараз мені вже 58 років. Я бабуся, хоча на даний час ще зовсім не стара жінка, на перший погляд, але мабуть досить таки погана дуже для своїх рідних дітей.

Нещодавно я взагалі посперечалася зі своєю власною рідною дочкою через те, що не хочу сидіти зі своїми власними онуками, з її дітками щоразу, коли вона мене просить про це.

Я прожила, як я вважаю зараз, досить таки гідне та хороше життя. Я до цих пір працюю, роботу свою залишати не думаю зараз, чоловік на пенсії і часто недужає. У мене двоє онуків малих: 5 і 7 років. Я свою дочку народила в 20 років, молодою ще тоді була дівчиною зовсім, можна так сказати, і виховала її без допомоги бабусь та дідусів.

Мої батьки і батьки мого чоловіка жили в іншому місті, хоча не дуже далеко від нас. У мене самої ніколи не бракувало часу на дітей, і на чоловіка, і на роботу. Якось крутилася і все встигала, хоча не можу сказати, що мені це все вдавалося легко і я скрізь завжди усе встигала, хоча дуже втомлювалася я щодня, мені це все давалося зовсім не просто.

Тепер моя донька Надія вже доросла жінка, вона має сім’ю, також має своїх власних дітей.

Як тільки онуки мої народилися, я була ще трішки молодша, мені було легше, я мало не щодня бігала до своєї донечки Надії, допомагати їй з дітьми. Я й сама не помітила, як стала вдома у своїх дітей і прибирати вже, і готувати, робити все.

А потім я зрозуміла, що втомилася, хоча подяки ніякої від дітей не мала. Я розумію, що не потрібно мені руки за все цілувати, але людської такої вдячності і теплоти взамін я не побачила.

А коли минуло трохи часу, в один день потім я звернула увагу на свою сваху, матір мого зятя. Вона до дітей приходила лише на великі свята, дарувала подарунки, дітям гроші і сідала за готовий святковий стіл. І знаєте, батькам мого зятя діти дуже вдячні, завжди їх раді бачити, приймають, як шанованих гостей.

Зате до своєї свекрухи і свекра моя донька відноситься з великою повагою та розумінням. Вона знає, що сваха працює і їй постійно ніколи, вона завжди зайнята роботою та своїми справами.

Надія давно вже сприйняла цей факт і нічого не має до матері чоловіка, зате до мене у неї з зятем одні прохання і претензії.

Тоді я твердо вирішила, що робитиму так саме, як мати мого зятя, адже я теж хочу пожити для себе. Чим я гірша? Хочу відпочити і посидіти вечорами вдома зі своїм чоловіком, нікуди не спішити, ні до кого не бігти, а приготувати щось смачненьке і подивитися телевізор спокійно, адже я вважаю, що абсолютно нічого нікому не винна.

Та Надія дуже образилася на мене, вона не розуміє, чому я не хочу сидіти з її дітьми, адже раніше мало не щодня гляділа їх і все робила в їхньому домі.

Але я вирішила для себе, що годити дітям більше не буду, бо це невдячна справа зовсім, ніхто тебе не пожалкує і не зрозуміє ніколи. Чомусь так виходить, що чим більше добра робиш, тим більше з тебе вимагають.

Я погана, виходить, для своїх дітей стала в один день, а сваха моя – хороша бабуся для своїх онуків. Дивина. Та я не розумію чому так вийшло?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page