fbpx

Я думала, що побуду в селі кілька місяців, підлікуюся трохи, і знову кудись поїду. Та у долі був інший сценарій для мене. В селі мене запримітив Павло. Він нещодавно розлучився з дружиною після 30-ти років шлюбу, і теж повернувся в село. Слово за слово, ми з ним почали спілкуватися. У Павла теж є відкладена певна сума, і він пропонує мені зійтися з ним, і разом з ним будувати будинок, а я кажу, що квартиру хочу

Скільки себе пам’ятаю, я завжди хотіла жити в місті, хоча народилася і виросла в селі.

Відразу після школи я поїхала в обласний центр вчитися, а потім на роботу влаштувалася.

Я настільки хотіла зачепитися в місті, що вийшла заміж за свого начальника, який був старшим за мене на 15 років.

Вадим був вдівцем, виховував сина. У нього була своя квартира в центрі міста.

Мама тоді була дуже проти цього шлюбу, просила мене подумати. Вони з батьком навіть подарували мені земельну ділянку під будівництво, і пообіцяли, що допоможуть дім збудувати, та я не погодилася, бо надто вже мене вабило міське життя.

Батьків своїм рішенням я тоді дуже засмутила, але вони були змушені змиритися.

З Вадимом ми прожили 20 років, і жили, чесно кажучи, непогано, хоча я так і не змогла його полюбити.

Я стала справжньою міською панянкою, і дуже цим пишалася.

Але потім Вадима не стало, і його дорослий син сказав мені, щоб я звільнила татову квартиру.

Я могла судитися з ним, але не захотіла, щось все це було занадто важко для мене.

На кілька років я поїхала в Польщу на заробітки. Я розуміла, що мені треба самій про себе подбати.

Повернулася я певною сумою грошей, але на квартиру ще не вистачало.

Тоді я на якийсь час попросилася в село, до своїх батьків.

Вони дуже зраділи, адже живуть самі і потребують вже допомоги.

Я не планувала довго у них залишатися, думала, що побуду кілька місяців, підлікуюся трохи, і знову кудись поїду.

Та у долі був інший сценарій для мене. В селі мене запримітив Павло. Він нещодавно розлучився з дружиною після 30-ти років шлюбу, і теж повернувся в село.

Слово за слово, ми з ним почали спілкуватися. У Павла теж є відкладена певна сума, і він пропонує мені зійтися з ним, і разом з ним будувати будинок в селі (адже у мене ще досі є та земельна ділянка, яку мені колись батьки подарували).

Я не проти вийти за нього заміж, але я в місті хочу жити, і пропоную йому не будинок будувати, а квартиру разом придбати, якусь велику, в центрі.

Павло в місто не хоче, він мене переконує, що нічого милішого за село немає – тут і спокій, і повітря свіже, і річка, і ліс.

Одним словом, через те, що ми не можемо вирішити, що нам робити, напевно, ми таки розійдемося.

Мама моя знову просить мене не робити помилки, нагадала, що нічого доброго з моєї затії не вийшло.

Просто не знаю, що мені робити?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page