Вісім років тому моя старша дочка вийшла заміж.
Зять мій з нашого села, я його знаю з дитинства, він на 5 років старший від моєї дочки.
Надійка ще вчилася в університеті, коли він прислав старостів.
Я була проти того, щоб вона у 20 років заміж виходила, але наречений наполягав, сама дочка теж хотіла, то ж ми з чоловіком поблагословили їх на шлюб.
Ми з чоловіком живемо дуже скромно, у нас є троє дітей: старша Надійка, і ще два молодших синочка-школярі.
Я все життя прожила у хаті свекрухи, а коли її не стало, то виявилося, що вона свій будинок на всіх своїх чотирьох дітей записала.
Виходить, що будинок, який я вважала своїм, мені доведеться поділити згідно з заповітом.
Одним словом, проблем у нас багато, і я ще до кінця не знаю, як їх вирішити.
Інша справа – родина мого зятя. Вони дуже багаті люди, у них будинок найбільший в селі, і грошей багато є.
Але я на це не купилася, я бачила, що між дітьми і справді є почуття.
Зять мій, Олег, хороший, роботящий хлопець, з ним моя Надійка точно не пропаде.
Після весілля моя донечка пішла жити в величезний будинок свекрів, я дуже раділа, що хоч їй пощастило в житті більше, ніж мені.
Народився онук, і зять захотів будувати свій будинок, батьки йому подарували земельну ділянку неподалік від свого дому.
Зараз будівництво йде повним ходом, ми з чоловіком теж допомагаємо чим можемо. Я віддаю значну частину своєї зарплати, а чоловік все руками там робить – зять на майстрах економить.
Одним словом, раділа я за них, поки в суботу не пішла до них в гості. У дочки був день народження, і ми зібралися в тісному сімейному колі. Були свати і ми з чоловіком.
За столом зав’язалася розмова про те, які діти молодці, скоро переберуться в свій будинок.
І тут зять, так, напівжартома, уточнив, що це його будинок, а у моєї Надійки дім там, де вона прописана.
Я не знала, як реагувати на такі його слова, адже дочка і досі прописана у нас, бо зять сказав, що в своїх батьків не хоче її прописувати, і що це не так вже й важливо.
І тут він перед усіма каже, що будинок, який вони майже збудували, належить лише йому.
Я ще спробувала нагадати, що в разі чого, це їхнє спільне майно, придбане в шлюбі, і воно ділиться навпіл.
Але зять мене виправив, сказав, що земельна ділянка йому подарована батьками ще до шлюбу. А будинок збудований на землі, яка приватизована лише на нього.
Одним словом, я так нічого і не зрозуміла. Не хочеться думати про погане, дай Бог вони проживуть разом до кінця життя.
Але хочу для себе зрозуміти – невже зять сказав правду, і в разі чого, то моїй дочці нічого не дістанеться?
Дуже не хочеться, щоб вона повторила мою долю, коли вкладаєшся багато років в майно, а виявляється, воно не твоє.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.