fbpx
Життєві історії
Я доглядаю за мамою в селі, хоча живу окремо, а брат з сестрою живуть в місті. Якось вони збиралися приїхати до мами, провідати її. В той день у свекрухи був день народження і ми з чоловіком пішли до неї, тому своїх родичів я не побачила, а коли прийшла до мами і принесла їй сніданок, то вона вже була без грошей

В нашій сім’ї нас троє дітей – я, брат і моя сестра. Після закінчення університету я одружилася та залишилась жити тут в рідному селі. Свого чоловіка Олега я знаю дуже давно, він ще в школі доглядав за мною, але я надіялася, що коли вступлю в університет, знайду для себе чоловіка не з села, а з міста, щоб він мав власну квартиру в місті. Але доля склалася по іншому.

Олег виріс, став справжнім чоловіком, красивим, впевненим в собі і я щиро покохала його. Він також навчався в тому ж місті, що і я. Якось я була на дні народження у нашого спільного друга, там і все вирішилось і ми стали зустрічатися. А після закінчення університету ми одружилися.

Оскільки в Олега був свій будинок в нашому селі, ми вирішили там жити, окремо від батьків. Мені було вже не важливо, лиш би поряд з ним. Брат та сестра влаштували своє життя в місті, у них там тепер сім’ї та дітки. Брат купив собі квартиру, а сестра вийшла заміж за чоловіка, в якого була своя квартира в місті. Тому обоє рідних прилаштовані дуже добре і мають своє власне житло.

Після того, як батька не стало, мама трішки занедужала і дбати про неї стала про я зі своїм чоловіком. Адже, більше нікому. Брат з сестрою далеко живуть, приїжджають не часто. Щиро сказати, матір не дуже сильно любила мене, вважає мене не такою успішною, як моя сестра та брат, вони наче щось високе та далеке для неї, а я – так, проста собі жінка з села. Вони ж прилаштувалися в місті, мають гарну роботу, дітей мають. А я простачка і заміж вийшла за сільського чоловіка і дітей у нас чомусь й досі немає.

Але, хоча мати і ставиться до мене не так добре, як до мого брата з сестрою, я все ж доглядаю за нею, адже, це мій обов’язок, моя совість буде чистою.

А нещодавно до мами мали приїхати брат з сестрою, вони заздалегідь домовилися про це, а у моєї свекрухи якраз був день народження і ми з чоловіком пішли до неї на святкування, там вся родина прийшла і мама чоловіка нас вже давно запросила до себе. Тому приїзд рідних брата з сестрою я не застала. Вони погостили день і поїхали назад.

Наступного дня після їхнього від’їзду я пішла відносити сніданок для матері. А коли прийшла, мати мені розповіла, що віддала всі свої кошти, які відкладала останнім часом, та золото для брата з сестрою. Наче їм потрібніше більше, адже вони живуть в місті, а мені в селі наче й нічого особливо не потрібно, адже все своє маю. Сестра хоче купити для сина дорогий ноутбук, а братові потрібні кошти на новеньке авто. Я була засмучені і дуже здивована.

Невже це така вдячність за мою турботу. Будинок мама заповіла всім трьом своїм дітям. А як же подяка для мене, що я доглядаю за нею. Ходжу кожного дня до неї, готую, прасую, прибираю. Як же подяка мені за мою працю?

За цей весь час мати мені ні копійки не дала, всі харчі я купую за свої кошти для неї. Вона ніколи не запитала в мене як мені живеться. Я просто встала мовчки й пішла геть з її хати. Мені більше не хотілося до неї ходити, і допомагати, нехай брат з сестрою забирають її до себе, раз вона їм все віддає.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page