Непроста у нас на сьогоднішній день ситуація склалася в сім’ї, дуже непроста. Сім’я у мене невелика у нас – я, чоловік і наша донька 17 років, але так вийшло, що треба забрати до нас додому ще й свекруху, маму мого чоловіка Сергія.
За свекрухою потрібен хороший догляд, і крім нашої родини, скоро буде нікому її взяти до себе зовсім, на жаль.
Зараз моя свекруха постійно лежить, зараз з нею живе її рідна сестра, тітка мого чоловіка Сергія, доглядає за нею цілодобово. Але тітка Тетяна скоро їде назавжди до своєї дочки, буде там сидіти з онуками, донька зараз живе за кордоном і її зве до себе на допомогу, тому тітка Тетяна сказала, що вона їде на довго, щоб на неї й не сподівалися. З ким тоді залишити свекруху ми поки й гадки не маємо.
Соцпрацівник – не вихід, адже він приходить на пару годин в день, в якийсь будинок престарілих ми її точно не віддамо. Доглядальниця з проживанням? Ну дуже дорого і нам це не по кишені, та й немає довіри до людини чужої, щоб пустити жити її у своє житло.
Я не боюся ніяких труднощів, особливо, щиро кажучи, розумію, що ніхто крім нас не може цього зробити – таку золоту свекруху, як моя, треба ще пошукати.
Багато років тому мама чоловіка мене відразу прийняла, я їй стала як рідна дочка, з онукою постійно вона нам допомагала, практично весь одяг їй купувала, вона як лялечка вбрана була з пелюшок у мене. Як доглядати за хворими – я знаю, моя мама, її вже, на жаль, правда, немає з нами, була лікарем, а я колись у неї в лікарні санітаркою підробляла в юності.
Загалом, мене це не лякає, я розумію, що стара людина вже потребує догляду і я вже декілька років була готова до того, що ми ось-ось заберемо маму чоловіка до себе. Тим більше правою рукою свекруха ще трішки щось може робити, а фахівці кажуть, що вона і ходити, можливо, ще буде, справа часу. Але для цього їй потрібен добрий догляд та підтримка в усьому.
Але тут інша проблема: вся справа в моїй рідній доньці Олені, яка ніяким чином не хоче стару недужу бабусю в наш будинок приводити. Вона не хоче запаху в будинку, то, що їй доведеться іноді доглядати за бабусею.
Складність ще полягає в тому, що у нас трикімнатна квартира із суміжними кімнатами: від великого залу йдуть дві маленькі кімнати – доччині і наша спальня. Я вже пропонувала такий варіант: бабусю помістимо в нашій спальні, а самі з батьком поселимося в залі.
І тут Олена незадоволеною залишилася: до неї приходять подруги, вони будуть соромитися проходити повз нашої кімнати. Дочка тільки за те, щоб ми взяли доглядальницю, яка сидітиме біля неї і житиме в її квартирі поряд з свекрухою, або здали бабусю в будинок для людей похилого віку, а інакше вона піде з дому сама.
Я знаю, у дочки моєї Олени зовсім непростий характер. Ми з чоловіком її занадто довго в усьому догоджали, і наша бабуся теж, ніколи нічого для неї не шкодувала. Причому я в повному занепокоєнні: дочка не хоче впускати в будинок бабусю, яка, можна сказати, жила заради неї.
Так, звісно, я розумію, що люди похилого віку, виявляються, ще й недужають, а не тільки доглядають маленьких примхливих дівчаток. Ось цього дочка зрозуміти не може, їй неприємна старенька людина просто.
Я нещодавно кілька разів відправляла дочку до своєї бабусі додому провідати її, щоб вона привезла їй ліки і гостинці, і кожен раз дочка аж морщиться, коли чує про це, наче це така важка справа для неї. Чесно – хочеться їй все своє незадоволення висказати, коли вона зморщується! Чи вона думає, що не буде такою ж старенькою жінкою і чи буде приємно їй, коли так реагуватимуть на неї.
У мене на роботі є подруга, вона колежанка моя, я якось говорила з нею про свою проблему. Вона каже, що дочку теж зрозуміти можна: ми ростили її буквально в найсприятливіших умовах, а тут зона її комфорту буде порушена, тому вона так і поводить зараз себе. Але мені ця розмова нічого не дала – проблема-то не вирішена.
Дуже прошу свою доньку не гніватися і зрозуміти, але вона ніби не чує: «Або я вдома, або бабуся. Якщо що – мене є подружка, піду до неї жити!».
Чоловікові вже все це набридло, він спеціально перевіз деякі речі свекрухи заздалегідь до нас додому. Дочка демонстративно пішла до подруги на два дні, але потім прийшла, коли дізналася, що бабуся ще буде місяць під наглядом у тітки.
Я на роздоріжжі. Все ж вона мені дочка рідна та єдина моя надія на майбутнє, тим більше ще неповнолітня.
Дочка стала якоюсь засмученою. Чоловік каже: «Нехай йде, куди хоче, якщо у неї душі немає!». А я не можу – це ж дочка рідна.
Я вже почала сумніватися, що свекруху потрібно перевозити до нас, може все ж доглядальницю для неї взяти? Тоді чоловік сказав, що сам піде до матері піклуватися про неї, раз ми такі. Що мені робити, навіть не знаю як правильно вчинити, щоб усім було добре? А чи догляне мене на старості років моя власна донька, якщо вона людина така?
Фото ілюстративне.
