Коли нашій доньці було 2 роки, я дізналася, про зраду чоловіка. Микола відразу пішов, я сама його про це попросила.
Жила я одна в трикімнатній квартирі, але дитина маленька, в садочок доньку ще не брали, я не могла вийти на роботу. Просила, щоб мама з дитиною сиділа, але вона відмовляла мені, погоджувалася лише за гроші.
Виходило якесь замкнуте коло: якщо я піду на роботу потрібно мамі гроші платити, а скільки я зароблятиму – небагато, а мама гроші попросить, як справжня нянька.
Вже за комунальні платежі накопичився борг, жити було нелегко, продукти потрібно було купити і я знову пустила чоловіка додому назад, адже він добре забезпечував сім’ю.
Він вибачався, живемо разом, але в душі я просто не можу йому пробачити. Коли у нас непорозуміння, він згадує ту жінку, говорить, що вона за мене краща, молода. А потім вибачається, каже, що то він так насправді не думає, а просто сказав це.
Хоч я кохаю його, але в душі не можу пробачити, ніби й хочу з ним відверто поговорити, а ніби він мені людина зовсім чужа. І залишити його не можу, бо не зможу забезпечити себе з малою дитиною.
Зараз сестра мені подзвонила, вони хочуть з мамою продати цю трикімнатну квартиру, адже вона належить нам трьом. Кажуть, що дадуть мені 12 тисяч доларів, щоб я шукала собі однокімнатну квартиру. Але хіба купиш за ці гроші житло?
Сестра моя заможно живе, але допомагати мені нічим не хоче. Сказала, що може допомогти мені зробити візу, щоб я їхала за кордон на заробітки. А я не знаю, що мені робити, щоб змінити своє життя на краще. Як вирішити це все?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
