Коли син привів додому невістку, я відразу бачила, що нічого доброго з цього не вийде. Проте мовчала, щоб не нашкодити щастю сина.
Та це не допомогло, бо моя невістка залишила не лише мого сина, а ще й дитину. І тепер я мушу йому допомагати.
В 21 рік син мені повідомив, що буде одружуватися, бо його наречена чекає дитину. Дівчина, яку він привів через кілька днів знайомитися, і справді була десь на п’ятому місяці, тому зволікати з одруженням ми не могли, хоча вона мені і не сподобалася.
Мене найбільше вразило навіть не те, що вона була старша за мого сина на 4 роки, і до нього вже жила в цивільному шлюбі з чоловіком.
Не сподобалося мені її відношення до життя, якось надто просто вона до всього ставилася, говорила, що не має ніяких цінностей. Це мене найбільше і насторожило.
У сина були великі плани на майбутнє: після армії вступити до університету, відучитися, але нічого не вийшло, треба було думати про те, як забезпечити сім’ю.
Син влаштувався на роботу на будівництво, навчився там всім премудростям: і цеглу класти, і електриці, і внутрішній обробці.
Невістка ростила сина, сиділа з дитиною і постійно вередувала – їй нудно, малюк постійно плаче, погано спить, а їй хочеться з подружками погуляти.
Син не міг надати їй цю можливість: він іноді працював до ночі, бувало, що навіть цілодобово працював на будівництві, якщо у них аврал. Природно, що від такого він сильно втомлювався, йому тільки одного хотілося – поспати!
Але треба утримувати сім’ю, і знімну квартиру оплачувати.
На сина страшно було дивитися – схудлий, виснажений, а невістці все одно здавалося, що він замало робить для неї і для її дитини.
Я ще працювала, тому допомагати сидіти з онуком не могла. Але щотижня в суботу я привозила їм з села повну сумку продуктів, щоб хоч на це вони не витрачалися.
До того ж, я їм ще й наготую різних страв на два дні, так як невістка не вміла і не хотіла готувати. Так і жили.
Але потім невістка конкретно загуляла. Після якогось чергового непорозуміння, кинула сина і пішла на тиждень, син брав відгули – йому на роботі на зустріч пішли.
Потім вона прийшла, забрала сумки і сказала, щоб чоловік її не шукав, а дитина їй не потрібна, вона від неї втомилася.
Мій син був взагалі розгублений: що тепер робити, як дитину йому ростити, адже малюкові на той час було всього два роки!
Я сказала переїжджати їм до мене, виховаємо всі втрьох: він, я і моя дочка, всі по черзі сиділи з малюком.
Через два місяці син подав на розлучення, невістка слова не сказала, погодилася.
Потім ми дізналися, що вона виїхала за кордон, і там відразу знайшла собі нового чоловіка.
Минуло вже три роки, вона абсолютно не цікавиться своєю дитиною, грошей на неї теж не дає.
Нещодавно я дізналася, що гроші вона висилає, але своїй матері, а та за них будинок будує.
Не розумію, як так можна? Забути про рідну дитину і спокійно жити своїм життям.
Я взагалі не знаю що робити. Але я так думаю, що як би я не старалася, грошей від неї все одно не дочекатися.
І як їй живеться і спиться? Я не уявляю, як так можна – взяти і віддати свою маленьку дитину. Що робити, як далі жити, я не уявляю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.