fbpx

Я дізналася номер телефону свого рідного тата і зателефонувала. Батько розповів, що у його нової дружини троє дітей і четверо онуків. Він з таким захопленням розповідав, що мені аж стало не по собі. Я зрозуміла, що рідна донька його не цікавить

Проживши 18 років у шлюбі мої батьки розлучилися, я тоді вже вчилася в університеті. Тато пішов до іншої. Мама тоді сильно переживала, а я боялася залишати її одну. Мені навіть довелося оформити в університеті вільне відвідування, вчилася я завжди добре, тому деканат пішов назустріч.

Але все проходить, і поступово мама заспокоїлася. Вона перестала повторювати: «Чому, Таня, чому він нас покинув». Мама змирилася і повернулася до звичайного життя. Я тим часом закінчила навчання. Почала працювати. Жили ми удвох, намагалися частіше вибиратися в люди, запрошувати гостей.

Одного разу настав момент, коли я відчула, що мені не вистачає тата. Я дізналася його номер телефону і зателефонувала. Він був здивований, запитав, чи не сталося чого, а потім ми з ним домовилися зустрітися в кафе, нашому улюбленому і поговорити. На наступний день ми зустрілися.

Батько розповів, що у його нової дружини троє дітей і четверо онуків. Всі вони дружні і часто збираються разом. З захопленням він розповідав, як вони закінчили ремонт у однієї з дочок, потім переключився на садок, інших дітей…

Тато говорив і говорив, а коли я спробувала розповісти про нас з мамою, він лише ввічливо, досить байдуже вислухав, а потім продовжив про своїх онуків, принаймні він їх вважав вже своїми.

Дуже скоро мені це набридло.

– Тату, тобі, що про нас не цікаво слухати, може я заміж збираюся?

Він сторопів і навіть почервонів, а потім сказав:

– Знаєш донечко, ти мене вибач звичайно, але коли я жив з вами, я не відчував себе не чоловіком не взагалі людиною. Твоя мама припиняла всі мої спроби виразити себе. Я втомився так жити. З моєю теперішньою дружиною Марією же все по іншому. Мене поважають і прислухаються, я – глава сім’ї, розумієш? Це саме те, чого мені завжди не вистачало. І мені важко зараз згадувати роки, що я прожив разом з твоєю мамою.

– Тату, але це не привід відмовлятися від рідної дочки, замінюючи її чужими дітьми.

Я хотіла було піти, але тато взяв мене за руку і пообіцяв виправитися, сказав, щоб я дзвонила йому в будь-який час, просто він трохи відвик.

Хоч це було зовсім не те, на що я розраховувала, я погодилася. Адже це мій батько, він один і іншого не буде. Ми й справді почали іноді телефонувати один одному. Тато вислуховував новини, а потім нетерпляче питав: «У вас все в порядку? Чи ти щось хотіла».

На мої пропозиції зустрітися він постійно відповідав відмовою. То погано себе почував, то застудився. Мамі я нічого не розповідала про наше спілкування, не хотіла її засмучувати.

– Розумієш, він вже викреслив вас зі свого життя, – сказала якось подруга. У нього нова сім’я, не примушуй його.

– Невже я не маю право на увагу рідного батька?

– А багато уваги він бачив від вас, коли ви жили разом? Ти ж сама говорила, що на першому місці завжди були інтереси твої і мамині. Тато у вас був на кшталт золотої рибки. Ось скажи, як часто ви з мамою цікавилися, про що тато мріє? Чого хоче?

І вона була права. Ми дружили з Тетяною з першого класу, вона часто бувала у нас і бачила як ми живемо. Мати часто командувала татом, а він з готовністю виконував усі її вказівки.

– Замучили ви батька, – підсумувала Тетяна, – ось, що я тобі скажу. Знаєш, подруго, я завжди тобі заздрила, свого батька у мене не було. А твій був завжди такий добрий і уважний. Тепер він зрозумів, що таке турботлива сім’я і розцвів. Я бачила його недавно – помолодшав років на десять, чудово виглядає, в модній куртці.

Я погодилася, перестала йому дзвонити, до чого бентежити і відволікати від нового життя?

***

Тепер в моєму житті з’явився Андрій, спочатку він був моїм начальником Андрієм Вікторовичем. Через деякий час я відчула інтерес з його боку. А одного разу він запросив мене на побачення, тоді то я і дізналася, що Андрій вдівець, дітей у нього немає, а на мене він відразу ж звернув увагу.

Спочатку бентежила різниця у віці – 13 років. Але мені так добре було поруч з ним, так спокійно і затишно. Тоді я подумала, можливо мені потрібен саме такий чоловік – дорослий, розумний і надійний.

А недавно він захотів познайомитися з моєю мамою. Мені здається, він хоче попросити у неї моєї руки, від нього так і віє старомодністю. Але мені це навіть подобається. Часом я розумію, що хочу в ньому бачити не тільки коханого, а й батька.

Мені так і не вистачає тата, не можу я змиритися з його відсутністю. А Андрій ставитися до мене дбайливо і ніжно. Допомагає і словом, і ділом. Я закохалася, але вже по іншому, по – справжньому. Напевно, це доля.

І все ж, я сподіваюся, що коли-небудь мій рідний батько зрозуміє, що його дочка його потребує, і ми знову з ним станемо близькими людьми, нехай в кожного зараз і свої сім’ї…

Фото ілюстративне – gigafox

You cannot copy content of this page