Не скажу, що я цим пишаюся, але все життя я любила лише свою доньку, і їй одній допомагала. А про сина свого я зовсім не думала.
Коли я поїхала на заробітки в Італію, то я зароблені євро висилала лише доньці, бо саме на неї я покладала усі свої надії.
Наталці своїй я спочатку квартиру купила, а потім вона з чоловіком своїм допомогла мені відбудувати мій дім, і коли все було готова, донька з зятем і дітьми в цей будинок переїхала, а свою квартиру стала здавати.
Син у мене нічого не просив, і я була впевнена, що йому від мене нічого не треба.
Справа в тому, що син мене ослухався, він вибрав собі за дружину дівчину, яка, я вважала, йому не пара. Галина була з дуже бідної, неблагополучної сім’ї, і я не хотіла родичатися з ними, бо мені було соромно.
Та син вперся, що або вона, або ніхто, і не став слухати ніяких моїх порад – таки одружився з цією Галиною.
В свою хату я їх не пустила, бо не вистачало мені ще, щоб її родичі мені все там по друзкам рознесли.
Оскільки житла свого у них не було, то вони пішли на знімне житло і досі там живуть. Мені до них діла не було, я навіть не цікавилася тим, як вони живуть.
Минуло багато років, я вже достатньо заробила, але додому ще їхати не думала, планувала ще хоч рік-два побути, бо чесно кажучи, я вже звикла тут дуже.
Та влітку цього року всі мої плани змінилися через мою хворобу. Я захворіла і потрапила в лікарню. Справа була дуже серйозною. Мені було потрібно, щоб хтось був біля мене.
Я сподівалася, що до мене в Італію донька приїде, і мене догляне, як годиться. Та Наталя моя сказала, що в неї робота, яку вона залишити не може, тому порадила найняти собі тут доглядальницю.
Чути таке від рідної дитини було мені дуже прикро, вона навіть не намагалася знайти хоч якісь шляхи вирішення проблеми, можна ж було якусь відпустку за свій рахунок взяти.
І в той час, коли донька так мене засмутила, моя невістка мене приємно здивувала. Галина просто взяла, і приїхала до мене, сказала, що буде зі мною стільки, скільки треба.
Просиділа вона біля мене два місяці, зараз мені вже легше. Лікарі кажуть, що я іду на поправку, тому Галину я вже додому відпустила.
Коли вона поверталася, я попросила у неї пробачення за все, і дала невістці 30 тисяч євро. Я їх для себе збирала, щоб мати на старість, коли повернуся, але діти в мене заслужили, рідна донька стільки для мене не зробила, скільки невістка.
Коли моя донька дізналася, що я таку величезну суму віддала сину з невісткою, то дуже образилася на мене, сказала, що такого вона від мене не сподівалася. І що коли я приїду, то нехай мене в старості син з невісткою доглядають.
Я її розумію, вона звикла до того, що все завжди їй, а тут з її рук вислизнула така сума.
Та я вважаю, що все зробила правильно, я і так дуже завинила перед невісткою і сином.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
