Нещодавно я так сходила на день народження, що навіть не знаю, що це було, і як на це реагувати. Гроші, які я подарувала сестрі, вона мені повернула.
Приїхала Оксана до мене в неділю, я часто її запрошую до себе на вареники. Я живу в селі, маю велику родину – чоловіка і трьох діток, то ж готувати для мене не проблема.
А моя рідна сестра Оксана живе зовсім іншим життям, вона вся в роботі, тому практично вдома не готує. Вона у мене розумниця, я нею дуже пишаюся.
Сестра сама на квартиру заробила, і на машину теж. От тільки робота забирає у неї весь її час, напевно, через це вона досі одинока, а їй уже 35 років.
Я старша сестра, заміж першою вискочила, майже відразу після школи. Діток народила, ми з чоловіком завжди хотіли мати велику сім’ю.
Наша мрія про велику родину здійснилася, але от фінансово нам не завжди легко, особливо зараз ми гостро відчуваємо проблему з нестачею грошей.
Старша донька стала в цьому році студенткою, хоче гарно одягатися, і я її розумію, але ж грошей на все не вистачає.
Дві молодші донечки у нас ще школярки, але вони ростуть, постійно потрібен новий одяг, взуття. Одним словом, я вже забула, коли останній раз щось собі нове купувала, отак доношую старий одяг, аби лише дітям на все вистачало.
Я працюю в місцевому магазині продавчинею, а чоловік мій – водій рейсового автобуса. Грошей багато ні я, ні він не заробляємо, але маємо город, господарку якусь, то так і справляємося.
А в середині жовтня у сестри був ювілей, 35 років. Вона нас покликала в ресторан. Гостей було небагато, кілька її подруг, співробітники, і ми з чоловіком.
Я чоловікові відразу сказала, що з пустими руками до сестри не піду, вона нам завжди гарні подарунки дарує, в неї ювілей, то ж і ми маємо щось гідне подарувати. А що подаруєш, коли у неї все є? От і вирішили поставити в конверт 4 тисячі гривень, це приблизно 100 доларів, а вона вже що хоче, то нехай собі і купує.
Приїхали ми до сестри, привітали її, я ще до конверту букет її улюблених хризантем подарувала, трохи посиділи, і поїхали додому. Було це в п’ятницю, а на неділю я запросила Оксану до себе, як завжди, на борщ і вареники.
Приїхала сестра з повними пакетами одягу для моїх донечок. Старшій вона купила зимову куртку і зимові чоботи, двом молодшим теж зимове взуття привезла і ще багато одягу. Все новеньке, якісне, відразу видно, що з дорогих магазинів.
Я як порахувала, скільки приблизно це все їй коштувало, то аж за голову схопилася, бо за моїми найскромнішими підрахунками, витратила на все це Оксана не менше 10 тисяч гривень.
Я її питаю – навіщо вона так потратилася, а вона відповідає, що мала бажання зробити племінницям приємне і мені віддячити за доброту і турботу.
Мене просто переповнюють почуття. Я ж нічого такого не роблю, просто ліплю вареники для своєї сім’ї, і сестру пригощаю.
А вона каже, що справа не в варениках, і не в грошах. Справа в сімейному теплі, яке потрібне всім, і яке треба вміти ще дарувати одне одному, а зараз це велика рідкість…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
