У мене і в думках ніколи не було комусь давати менше, а комусь більше, адже я обох своїх дочок люблю однаково.
Тому, на мою думку, я все чесно поділила, от тільки старша дочка зі мною не погоджується. Образилася дуже.
Ми з чоловіком і дітьми жили в трикімнатній квартирі.
Коли старша донька Тетяна виходила заміж, ми запропонували їй жити у нас, адже місця б вистачило. У них з чоловіком могла бути окрема кімната.
Але зять захотів, щоб вони жили у нього. Він – єдиний син у батьків, живуть у власному будинку.
Тетяна прийняла пропозицію чоловіка переїхати до його батьків і жити з ними.
Ну що ж, нехай, ми нічого не мали проти.
В той час мені у спадок дісталася від моїх батьків половина будинку у цьому ж селі.
Інша половина належала моїй рідній сестрі, у якої теж було дві доньки.
Тетяна з чоловіком вирішили, що їм ця половина будинку ні до чого, бо жити вони там не будуть.
Вона домовилася з своєю тіткою, моєю сестрою, і та викупила в неї її частину.
Тетяна отримала від продажу домовлену суму і жила собі спокійно з чоловіком, не маючи ніяких претензій ні до кого.
Потім вийшла заміж і моя молодша донька, Юля. Вона теж пішла жити до чоловіка, в нього була своя квартира.
Юлі ми нічого не дали в придане, але пообіцяли, що в свій час перепишемо на неї свою квартиру, оскільки старшій ми подарували половину бабусиного будинку. Як на мене – все чесно і справедливо!
Молодша дочка жила собі і ніколи навіть не натякала на придане.
Чемно спілкувалася з нами майже щодня, завжди допомагала, на всі свята кликала до себе в гості, щоб не завдавати нам клопотів.
А от про Тетяну я такого сказати не можу, вона відколи заміж вийшла, так про рідних батьків і забула.
Ми з чоловіком не молоді, нам вже під сімдесят, і ми вирішили оформити квартиру на нашу молодшу доньку, щоб все було по справедливості.
Але про це дізналася наша старша донька, вона випадково зустріла нас біля нотаріальної контори і запитала, що ми тут робимо. Ми чесно все розповіли.
Тетяна відразу змінилася в обличчі. Виявляється, вона сподівалася, що свою квартиру я поділю між ними двома.
Я їй нагадала, що своє вона отримала, коли ми пів будинку їй відписали. Кажу, ти його продала, гроші отримала. А квартира наша Юлі тепер дістанеться.
І тут Тетяна почала рахувати вартість будинку в селі і квартири в місті, сказала, що це суми не до порівняння, і що таким чином я несправедливо з нею повелася.
Через цю ситуацію мені дуже не по собі.
Невже я і справді несправедливо поступаю щодо своєї старшої доньки?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
