fbpx

Я чекала дитину, тому ми вирішили якомога швидше познайомити між собою майбутніх сватів. Не уявляю, як взагалі ця ідея могла прийти дорослим людям в голову, але наші батьки вирішили нас розіграти. Закінчився їхній невдалий жарт тим, що ми розійшлися і тепер моя дитина росте без батька

З Олександром ми зустрічалися приблизно рік. Зрозумівши, що ми створені один для одного, ми вирішили одружитися. Але все зіпсувало знайомство наших батьків, яких ми вирішили представити один одному перед подачею заяви в РАЦС. Я чекала дитину, тому ми вирішили якомога швидше познайомити майбутніх сватів.

Наші батьки – сучасні люди, які дружать з соціальними мережами. В силу останнього пункту, заочне знайомство батьків відбулося відразу, як ми з Олександром змінили статуси на «зустрічається з…».

Не уявляю, як взагалі ця «геніальна» ідея могла прийти дорослим людям в голову, але вони вирішили нас розіграти. Батьки списалися, зателефонували, зустрілися, познайомилися без нас, там же і домовилися пожартувати – сказати, що ми з Олександром – брат і сестра.

Знаєте, як в дешевих серіалах? Мама плакала, каялася, що в юності у неї був роман з батьком Олександра. Все було дуже натурально. Після цієї сцени мені стало погано. Адже придумуючи свій розіграш, батьки не знали про мій стан.

Поки я була в ванній кімнаті, Олександр розповів задоволеним батькам про моє становище. Ті одразу кинулися до мене з вибаченнями за невдалий жарт. Але зробленого – не повернеш. І ці слова в’їлися мені в пам’ять наміцно.

Я посварилася і з батьками нареченого, і зі своїми. Я не розуміла, як взагалі вони могли таке придумати. Дорослі, цивілізовані люди, всі з вищими освітами. Як? Як можна було додуматися до такого?

Я втекла з цього «знайомства». А найгірше – мене стало вивертати побачивши Олександра. Як стільки я його бачила – в голові проносилося все, що відбулося. Ми розійшлись. З нашої знімної квартири мені довелося з’їхати – одна б я не потягнула, а батьки повідомили мені, що я хвилююся через нісенітниці, і що я негайно повинна вийти заміж.

– Хочеш ростити дитину одна – будь ласка. Але, поки не вийдеш заміж, на нашу допомогу не розраховуй! – сказав мені тато.

Мама й слова не казала поперек татового рішення. Вони дійсно не розуміли, що саме через їхній розіграш моя дитина позбулася нормальної сім’ї.

Я зняла кімнату – до декрету я працювала продавцем. Олександр сподівався, що це пройде. А коли зрозумів, що не переходить, Олександр занурився в вільне життя, забувши про мене. Батьки все так же наполягали на заміжжі. Єдиною людиною, яка мені допомогла, стала Марина Петрівна, мама Олександра.

Вперше прийшовши до мене в лікарню, вона сказала:

– Я не хотіла тоді в усьому цьому брати участь, і чоловіка відмовляла. Ніхто ж не знав, що все так вийде. Моя вина – не відмовила, мені і спокутувати.

Я мало не влаштувала повторну сцену. Завдяки цим дорослим людям, я якщо і думаю про Олександра, то тільки як про брата. І ніяк інакше.

Марина Петрівна допомогла мені з оплатою квартири – сказала, що не допустить, щоб її внучка росла з чужими людьми в квартирі. Вона забрала мене з дитиною після виписки. І останні 5 місяців саме вона завжди поруч зі мною.

Мої батьки, тільки недавно виявили бажання познайомитися з онукою, трохи відтанули і перестали наполягати на заміжжі. Тим більше, Марина Петрівна їм розповіла, що її син недовго за мною сумував, і вже півроку живе з новою дівчиною.

Я переїхала зі знімною квартири, і тепер живу у мами Олександра. Рідного сина вони навіть на поріг не пускають. Мені здається, що вся та ситуація на знайомстві, мені дуже допомогла. Хто знає, яким чоловіком став би Олександр, якщо він так швидко знайшов мені заміну?

Зате у моєї дочки є не тільки мама, але і люблячі її пара бабусь і дідусів. Я впораюся. Нехай він буде щасливий, але без нас.

Фото ілюстративне – jaay.

You cannot copy content of this page