Моя релігійність ніколи не знала живого Ісуса. Я не знав Бога, не знав Євангелія, не знав, чого навчає Церква.
Сьогодні я хотів би поділитися з вами своїм досвідом зустрічі з живим Богом. Я хотів би, щоб ви знали, що Ісус живий і зцілює сьогодні так само, як і дві тисячі років тому; звільняє від хвороб психічних і фізичних. Не знаю, з чого розпочати, але постараюся розповісти все від початку.
Я народився в католицькій родині. Змалку ходив до церкви, мене вчили молитися. Завжди мав прагнення щось робити в Церкві, мріяв стати священиком. Тоді мені здавалося, що я дуже віруюча людина. Однак моя релігійність ніколи не бачила живого Господа Ісуса. Я не знав Бога, не знав Євангелія, не знав, чого навчає Церква. Ніколи цим особливо не цікавився. З часом мої молитви почали виглядати як зарахування обов’язку, іспит сумління робив на відчіпного, часто придумував гріхи просто перед сповіддю.
Проблеми почалися вже в початковій школі. Я почав цікавитися дівчатами, але був надто несміливий. Так сталося, що натрапив в інтернеті на сайт із фільмами для дорослих. Тоді мені здавалося, що це нормально; не цікавлячись позицією Церкви [стосовно цього], Євангелієм, я пхався в це далі. До того ж мене підживлювали думки на кшталт: «Це нормально»; «Так людина пізнає своє тіло». Незабаром почалися нечисті дії, пов’язані з цими фільмами; так собі я й жив безтурботно в цьому багні.
У другому класі гімназії я довідався, що це тяжкий гріх, а триваючи у ньому, я сам себе розлучаю з Господом Богом навіки. Я почувався так, ніби хтось мене вгамселив палицею по голові. Я не був у тісних стосунках із Богом, але хотів зберегти чистий «рахунок», отож постановив не повертатися до цього більше. Минув тиждень, а я знову сидів у цьому багні.
Моя війна тривала десь півроку. Максимально в чистоті я витримував чотири тижні, потім — знову падіння і велике розчарування. Я не міг поглянути на себе в дзеркало; гидував собою і тим, що роблю. Я дивився на жінок як на картинку, як на об’єкт пожадання та не міг ні на чому зосередитись. Чекав нетерпляче на повернення зі школи, коли міг знову відкрити сайт із цим свинством. Я усвідомив, що це — залежність.
Тоді я почав молитися, аби Бог забрав це від мене; ходив до сповіді і знову (щотижня або що два тижні) падав. Тим часом моя молитва була схожою на декламування «Пана Тадеуша», абсолютно без розуміння. Щоразу падав, щоразу це все поверталося як бумеранг. Навіть приходили думки про самогубство.
Все почало змінюватися в середній школі. Тоді відкрив для себе молитву Розарію. Парадоксально, але завдяки лінощам… Була у нас жовтнева зустріч міністрантів: Свята Меса та розарієвий молебень. Ця форма молитви мені дуже сподобалася, однак я сказав собі: «Але ж мені не захочеться щодня після школи ходити до церкви». Проте постановив собі молитися Розарій (Вервицю,- прим.) вдома цілий місяць. Пізніше помітив, що бажання робити «ці» речі зменшилося. Однак мені траплялося повертатися до цього гріха та падати знову. Та я не піддавався, сповідався і молився Розарій.
Час минав, і я помітив, що можу жити в чистоті. Продовжував благати Бога, аби повиривав рештки цього бруду із мого життя. Минуло багато часу, перш ніж я зрозумів, що зробив для мене Господь. Я почав пізнавати вчення Церкви, читати Слово Боже, духовно зростати. З цією залежністю відійшли також і інші речі, про які я тут не згадував: гнів, постійні вульгаризми, насильство.
Нікому про це не розповідав (принаймні нікому з родини), бо стидався. Сьогодні я хотів поділитися цим з вами і сказати вам, що перегляд фільмів для дорослих і нечисті вчинки це бридота бридот, яка руйнує людину та її психіку. Сьогодні вже знаю, що таким був план Бога. Він допустив усе це, аби я увійшов у близькі стосунки з Ним. З найбільшого багна Господь може зробити добро. Викиньте цей непотріб, доки не пізно!
«Отже, хто триває в Христі, стає новим створінням. Все старе минуло. Ось я творю все нове!» (2 Кор 5, 17).
Старий Каспер помер, тепер маємо нову людину. Слава Ісусу Христу навіки! Амінь.
За матеріалами: Deon
Джерело: CREDO