Коли мій єдиний син одружився, він привів невістку додому, тому сім’я сина тривалий час жила зі мною. Я допомагала ростити його дітей.
Невістка жодного разу довго в декреті не сиділа. Лікарняні ми з нею брали по черзі. Без моєї допомоги вони б просто не впоралися.
А потім я пішла на пенсію, перших пів року я просто насолоджувалася своїм теперішнім становищем. Вранці спочатку проводила дітей роботу, потім годувала онуків, старших відводила в дитячий садок і школу, гуляла з молодшою, готувала, прала, зустрічала, вела в секції та музичну школу.
Я була впевнена, що є просто незамінною в сім’ї сина, адже стала для них безкоштовною нянькою і дімробітницею. Якось на мій телефон надійшло повідомлення від сина. Я читала і не вірила очам.
Думала, що це хтось так невдало пожартував. Потім я з’ясувала, що повідомлення призначалося не мені. Але… було пізно. Слова сина мене надзвичайно засмутили і надовго вкарбувалися в пам’яті.
В повідомленні він написав, що він мене утримує і він має ще й на мене витрачатися. Ну як він міг таке сказати? Я всю свою пенсію вкладала у спільне господарство, для них нічого не жаліла, собі не відкладала. А тепер така віддача.
Синові нічого я не сказала… Але залишатися з ним під одним дахом більше не могла. Підшукала орендовану квартиру і з’їхала. Мотивувала тим, що, мовляв, це мені незручно з ними в одній квартирі тулитися.
За однокімнатну квартиру щомісячно треба було віддавати майже всю пенсію, і мені практично нічого не залишалося. Але якось я зустріла свою знайому і вона мені сказала, що шукає няню для своїх дітей.
Я запропонувала їй свої послуги, ми все обговорили, і так я знайшла роботу. Тепер я отримую гроші, і то немалі, за те, що своєму сину і невістці робила безкоштовно.
Я весь день зайнята, тому сумувати мені ніколи. А також я отримую зарплату за свою роботу, то ж мені вистачає і на оренду, і на життя.
А вчора син зателефонував мені. Я думала, він нарешті зрозумів свою помилку і хоче помиритися, а він спитав, чи не маю я йому позичити три тисячі гривень, бо у них зараз фінансові проблеми.
Думаю, що коли син прийде до мене по гроші, на нього чекає серйозна розмова. Я ж розумію, що вічно працювати не зможу, а відповідно, і не зможу платити за оренду.
Квартира, в якій вони проживають, в рівних частках належить мені і сину, так що треба щось вирішувати. Нехай думають, бо жити разом ми точно уже не зможемо.
Але як це сказати сину, щоб він правильно мене зрозумів?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.