fbpx

Я була впевнена, що у сина все добре, тому і віддала квартиру доньці. Та коли син про це дізнався, він дуже образився, бо вважає, що за будь-яких умов батьки мали поділити цю квартиру навпіл між двома дітьми. Ми навіть не припускали, коли переписували квартиру на доньку, що можуть бути такі неприємні наслідки. Адже син сам би мав пробивати собі дорогу в житті. Та й він мав би радіти, що у сестри теж буде своє житло, а не злитися і заздрити

Нам з чоловіком всього по 55 років, і нам, начебто, ще зарано ділити спадщину, але ми вирішили уже переписати свою квартиру на свою доньку. Дітей у нас двоє, крім доньки є ще старший син, але ми собі подумали, що він – чоловік, і йому буде легше.

В цій квартирі уже кілька років ніхто не живе, бо діти поїхали з дому вчитися, а ми з дружиною переїхали за місто, де у нас є невеликий, але дуже гарний приватний будинок, який ми багато років будували для себе, ми давно планували там провести свою старість.

Міська квартира пустувала, ось ми і вирішили розпорядитися нею. Навіщо добру даремно пропадати? Взяли та переписали нерухомість на молодшу дочку, адже їй потрібніше.

Син наш уже одружений, має трирічного сина. І житло своє у них є, щоправда, їм доведеться ще довго сплачувати кредит. Їм не легко, але справляються. Та й свати наші, батьки невістки, їм допомагають, бо наша невістка у них єдина донька.

Я була впевнена, що у сина все добре, тому і віддала квартиру доньці. Та коли син про це дізнався, він дуже образився, бо вважає, що за будь-яких умов батьки мали поділити цю квартиру навпіл між двома дітьми.

Та ми з чоловіком вирішили собі так, що там нема що на двох ділити, бо квартира стара, невеликої площі, та й район також не престижний. Тому ми і вирішили допомогти із житлом доньці. Вона сама не знала, що так буде. До того ж, у нас було в планах, що ми на два будинки житимемо.

Син як це почув, то сказав, що навіть знати нас не хоче, і все це без невістки не обійшлося. Я просто впевнена, що це вона накрутила його. Я навіть не думала, що сина, у якого все є, це так зачепить. Та мої свати їм в усьому допомагають. А доньці, крім нас з чоловіком, нема кому допомогти.

Ми навіть не припускали, коли переписували квартиру на доньку, що можуть бути такі неприємні наслідки. Адже син сам би мав пробивати собі дорогу в житті. Та й він мав би радіти, що у сестри теж буде своє житло, а не злитися і заздрити.

Чому ж так сталося? Що ми зробили не так? Ми ж хотіли як краще.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page