fbpx
Життєві історії
Я була пізньою дитиною в сім’ї. Коли я з’явилася на світ, моїй матері було 47, а батькові – 50. Коли мої однолітки одягалися модно і сучасно, я виглядала як дитина з минулого. Я не могла дозволити модну зачіску, або модну сукню чи джинси, які одягали мої однокласники. Я вже десять років як заміжня і маю двох дітей. Але ніколи не зроблю помилку, яку допустили мої батьки

Я була пізньою дитиною в сім’ї. Коли я з’явилася на світ, моїй матері було 47, а батькові 50. Потім батько занедужав. Тата не стало коли мені не виповнилося і двох років. Мати завжди аж занадто мною опікувалася, не відпускала гуляти з іншими дітьми, щоб бодай ніхто мене не образив. Навіть коли вона відвела мене в дитячий садок, я туди довго не походила, вже через місяць мама мене забрала під свою опіку.

Плюс до всього мама в силу свого віку часто занедужувала. Коли я пішла до школи, то до мого навчання мама, на відміну від молодих батьків, ставилася серйозно. Всі уроки перевіряла довго і прискіпливо. Дозвілля я проводила на різноманітних гуртках і музичній школі, які не аби як мене втомлювали, тому вільного часу в мене фактично не було. Виховувалася я в надмірній опіці.

Коли мої однолітки одягалися модно і по сучасному, я виглядала як дитина з минулого. Я не могла дозволити модну зачіску або модну сукню чи джинси, які одягали мої однокласники. Років до п’ятнадцяти мама, слідуючи канонам свого давно минулого часу, купувала мені одяг і взуття в дитячих магазинах. Цей одяг я ненавиділа. Просто неприємно було так одягатися, коли інші в цьому віці одягалися стильно і модно по дорослому і щосили користувалися декоративною косметикою, на використання якої мені теж було накладено табу до невизначеного віку.

Всі заборони зняти змогла я сама, коли просто не витерпівши таких обмежень в 18 років влаштувалася на роботу і пішла на орендовану квартиру.

Я вже десять років як заміжня і маю двох дітей. Намагаюся якомога менше їх в чомусь обмежувати, дати їм все те чого не мала сама. Але всі ці неприємні обмеження спливають іноді в пам’яті і іноді я плачу.

Мама досі до мене якась холодна, постійно ображається на мене, завжди говорить, що я проміняла її на якісь свої забаганки. А я просто хотіла жити звичайним життям, як усі і вибирати те, що подобається саме мені.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

facebook