fbpx

Я була на заробітках за кордоном, і чим могла, допомагала доньці. А тепер я їй пояснила, що до старості її утримувати я не збираюся, нехай іде і шукає роботу. У мене багато подруг, їхні діти вже з 18-19 років працюють і самі на навчання собі заробляють, а моя донька три роки тому закінчила університет і досі чекає на мої гроші

Рішення їхати на заробітки за кордон було вимушеним. По молодості понабирала кредитів, вже були і відсотки, потрібно було терміново виплачувати. Я була розлучена, сама ростила доньку. Вихованням дочки займалася моя мати, бабуся, і мій батько. Вони мене відпустили, пообіцявши, що дитина в надійних руках (доньці на той час було 6 років).

З мамою ми ніколи не знаходили спільну мову, і коли я повернулася ми взагалі перестали спілкуватися. Щороку я приїжджала, щомісяця надсилала гроші. І якось на п’ятий рік я приїхала, познайомилася з чоловіком, закохалися, так і залишилася. Дочку забрала до себе, але як виявилося, весь цей час мама налаштовувала дочку проти мене.

Всі ми жили разом, я народила в новому шлюбі другу дитину. Дочка вчилася погано, як я її не примушувала, не хотіла, книги не читала, нічим не цікавилася. Я почала працювати в інтернеті, вона мені дуже допомагала з сином.

Дочка завжди була поруч зі мною. Потім ми переїхали на іншу квартиру, малюк підріс, дочці вже 14 років, перехідний вік, вона почала брехати, погано вчилася, вдома мені зовсім не допомагала. Одним словом, донька була важким підлітком.

Моя мама наполягла, що доньці треба поступати на юридичний. Я найняла репетиторів, все оплатила, донька таки поступила. Коли вона вчилася на другому курсі, у нас почалися великі проблеми з грошима і я знову вирішила їхати за кордон. Донька знову пішла жити до бабусі, а з сином залишився чоловік. Свекруха переїхала до нас і доглядала за дитиною.

За кордоном я була ще сім років. Гроші присилала і чоловікові (він будував для нас будинок), і своїй мамі (щоб донька-студентка ні в чому не потребувала). Після закінчення навчання донька ніяк не могла знайти роботу, тому я і далі давала їй гроші.

Коли я повернулася, ми переїхали жити в наш новий будинок. Донька теж переїхала до нас, бо мама не витримала і через її поведінку вигнала її. Донька в свою чергу, розповідала мені, яка вона там була нещасна, з нею ніхто не розмовляв, вона погано жила, в загальному, лицемірила. Це я вже в ній побачила давно.

Я дуже за нею скучила, і почала просто стрибати біля неї на задніх лапках, в ліжко сніданок, і так і сяк. Але ситуація повторилася. Роботу вона не шукала, вдома нічого не допомагала, тільки соцмережі і гульки. Мені каже, що дітей не народжують для робочої сили, а пилососити це не жіноча робота, і що у неї ще все попереду.

А якось у мене пропало 100 доларів. Я просила її, що якщо це вона взяла, нехай просто поверне, я не скажу їй ні слова. Вона відмовчується, каже, що непричетна до цього.

Я впевнена, що це вона. У нас вдома завжди були величезні гроші, і жодної копійки не пропадало, приїхала вона і пропали.

У мене багато подруг, їхні діти вже з 18-19 років працюють і самі на навчання собі заробляють. І стосунки хороші, є одна подруга, яка як і я на заробітках була 8 років, приїхала, дочка заміж вже вийшла і допомагає мамі як може. А тут мені не зрозуміти, що не так.

Я подзвонила матері, сказала, що її треба терміново на роботу, можна навіть і не за фахом. Але донька на будь-яку роботу не погоджується. А навіщо, якщо мама їй гроші дає?

Я не знаю, як їй допомогти, пізно вже. Почала зустрічатися з хлопцем, пів року зустрічалася, і він кинув її. Значить, щось в ній не так. Я її, звичайно, підтримую, як можу. Але бачу, що донька користується ситуацією, щоб не працювати, мовляв, вона і так така бідолашна, а я винна в усіх її бідах. Я їй пояснила, що її утримувати до старості ніхто не буде, це нормальні відносини. Я їй сказала, коли вона офіційно буде працювати, ми ділимо комуналку на чотирьох. І їжу теж купуємо разом.

А то вона собі придумала, що буде жити з нами, і навіть якщо почне заробляти, то буде витрачати тільки виключно на себе, а додому приходити поспати і поїсти. Я б теж так хотіла, але, на жаль, так не буває. Вона собі навіть дрібниці не може купити, все моє використовує.

Я не розумію, кого я виростила! Уже пізно, напевно щось міняти.

Фото ілюстративне – medicalnewstoday.

You cannot copy content of this page