fbpx
Життєві історії
Я була дуже щаслива, коли одружила свого єдиного сина. Моя невістка – єдина донька у своїх заможних батьків, свати відразу їм квартиру подарували. Але моя радість тривала до того моменту, поки я зрозуміла, що моя невістка зовсім не вміє готувати

Нещодавно мій єдиний син одружився. Я була неймовірно щаслива, адже син потрапив в дуже хорошу родину, моя невістка – єдина донька у своїх заможних батьків, свати відразу їм квартиру подарували. Але моя радість тривала до того моменту, поки я зрозуміла, що моя невістка зовсім не вміє готувати.

Синові 26 років. Живуть молоді окремо, в квартирі невістки, яку купили їм її батьки. З сватами мені дуже пощастило, вони люди не бідні і для дітей нічого не шкодують.

Відразу скажу, що я не з тих свекрух, що недолюблюють невісток без причини. Дівчинка хороша, з благополучної сім’ї лікарів, і сама вчиться в медичному, в цьому році закінчує навчання.

Але мені не подобається, що вона не дбає про сина. У нього є деякі проблеми із здоров’ям, тому все життя я приділяла значну увагу їжі, яку він їв. Раніше, коли син жив удома, я постійно стежила, щоб він добре харчувався. Готувала лише з якісних продуктів і завжди все свіженьке.

Невістку попереджала і не раз, щоб готувала йому нормальну їжу, просила дотримуватися дієти. Вона посміхається, киває, але нічого не робить.

Я намагаюся сильно до них не нав’язуватися, але кілька разів в тиждень у них буваю. Приходжу, бачу, коробки порожні від піци стоять. Вони кажуть, замовляли вчора, друзі приходили. Інший раз приходжу, відкриваю холодильник, а там ковбаса, консервована квасоля, кетчуп і все. Ні фруктів, ні йогуртів, ні яєць, нічого.

Сама приносила їм кролятину, просила, щоб зварила суп. Так цей кролик досі в морозилці у них лежить. Я кажу їй: «Якщо ти не встигаєш, зайнята по навчанню, давай я приготую, принесу», але отримую категоричну відмову.

А одного разу я таки принесла продукти, кажу невістці, мовляв, ставай поряд, будемо борщ з варениками готувати. А вона мені каже, а яке Ви маєте право керувати в моїй квартирі? Не хвилюйтеся, голодними ми не залишимося.

Я така засмучена пішла від них, що словами не передати. Син в дверях мені лише сказав, мамо, не переймайся, ми дорослі, самі справимося.

Ага, знаю я, як вони справляться, знов піцу замовлять. Я розумію, що невістка ще молода, може багато ще не розуміє, але я в її віці вже про двох маленьких дітей дбала. А у неї ще вітер в голові.

А син мовчить, хоча ще восени в лікарні лежав із загостренням. Не знаю, що робити в такій ситуації. І відносини псувати не хочеться, і допомогу від мене молоді не приймають. Думаю, може поговорити з її матір’ю, щоб вона вплинула. Які ще є варіанти?

Фото ілюстративне – smolnarod.

You cannot copy content of this page