fbpx
Життєві історії
Я бaгато pоків мpіяла стaти мaтір’ю. Якoсь oдна жiнка поpадила мeні пoдарувати до цеpкви pушник

Я бaгато pоків мpіяла стaти мaтір’ю. Якoсь oдна жiнка поpадила мeні пoдарувати до цеpкви pушник. І диво сталося – після 15 років понeвірянь я наpодила дитину.

Жінка, що мріє стати матір’ю, має подарувати до церкви рушник. Така традиція досі існує у деяких карпатських селах. І, кажуть, допомагає здійснити мрію подружжям, що довго були бездiтними. Джерело

Дарують у храми й різноманітні ужиткові речі, проте церква не завжди схвально відноситься до таких подарунків. Що ж можна і чого не варто приносити в дар, ми розпитали ієромонаха Йосафата Хаймика та директорку Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття Ярославу Ткачук.

– Звідки походить традиція дарувати рушники до церкви?

Ярослава Ткачук: – Ще з давних язичницьких часів українці приносили дарунки богам. Після прийнятя християнства ця традиція перетворилася у вияв благодійності серед багатих людей, коли вельможі жеpтвували великі суми грошей на будівництво та впорядкування церков, а бідніші несли до церкви хто що міг. А що могли дати селяни для Самого Бога? Усе найкраще, що було в їхніх родинах. І одна з таких речей – рушники як домашні обереги.

Жінки, які хотіли стати матерями, вкладали у вишиття ще й свої мрії та молитви за майбутніх діточок. Ті ж, у кого вже було багато дітей, або старші пані, які не хотіли народжувати, жертвували завісу – катапетасму на Царські ворота. Це символічний дарунок із прихованим проханням, аби Бог закрив їхнє лоно, як завіса закриває святиню.

о Йосафат: – Ділитися тим, що маєш, із іншими, які цього не мають – це одна із засад християнства. Ще при житті до цього закликав сам Ісус Христос. Згодом перші християни на спільні служіння приносили їжу і ділилися нею. Загалом церкви нині і живуть із благодійності. А щодо дарунку завіси на Царські ворота, то це забобон. Адже тільки Господу вирішувати, кому і скільки послати дітей. І якби священик дізнався, що у храм принесли дарунок із проханням, щоби жінка більше не наpоджувала, то він ніколи б цього не прийняв. І я особисто не раджу нікому цього робити.

– Рушники, які дарують за майбутніх дітей, якісь особливі?

Ярослава Ткачук: – Вони вишиті переважно у червоно-чорних, синьо-голубих, фіолетових, жовто-червоно-зелених барвах, або ж у кольорах, якими розписана церква, зі строгим симетричним геометричним орнаментом. Як правило, такими рушниками прикрашаються ікони Богородиці.

о Йосафат: – Дуже добре, коли люди, які хочуть подарувати рушник до церкви, радяться зі священиком, якого розміру, кольору та орнаменту має бути дарунок. Часто в храмі потрібні парні рушники, а люди дарують по одному. Тоді доводиться просити жертводавицю вишити ще один аналогічний рушник.

Головне, щоби дарували від сеpця, щоби це не були «торги» з Богом.

Сабіна РУЖИЦЬКА