fbpx
Життєві історії
Я б так нічого і не знала, якби одного разу я не повернулася додому, бо забула важливі документи. І я побачила у нас Світлану, також я побачила те, чого б воліла ніколи не бачити і не знати. А чоловік наче втішився, що все так вийшло

В Італію я поїхала 18 років тому, коли дізналася, що у мого чоловіка роман з моєю найкращою подругою. Світлану я знала з дитинства, вона мені була як сестра.

Мені пощастило добре вийти заміж, у нас з чоловіком був свій бізнес, великий будинок, автомобіль. Світлана заміж не вийшла, чомусь не щастило їй в цьому плані, але вона завжди була з нами, ми з чоловіком навіть влаштували її до нас на фірму на роботу.

Мені моє життя дуже подобалося, я була щаслива. Єдине, що мене замучувало, це те, що у нас з чоловіком не було дітей.

Зате у моєї подруги народилася дочка. Хто батько дитини, вона нам не сказала. Мене взяли хресною, я любила її дочку наче рідну. Мій чоловік теж включився, завжди купував дорогі подарунки доньці Світлани.

Я б так нічого і не знала, якби одного разу я не повернулася додому, бо забула важливі документи. І я побачила у нас Світлану, також я побачила те, чого б воліла ніколи не бачити і не знати.

А чоловік наче втішився, що все так вийшло. Він з полегшенням зітхнув, адже тепер не треба було приховувати правду. А правда полягала в тому, що він давно любить мою подругу і у них є спільна дитина.

Дуже важко було зрозуміти, чому саме так все сталося, а ще важче – пробачити їх обох. Тому я вирішила їхати в Італію. Звичайно, що ні чоловік, ні подруга мене не затримували.

Так у мене почалося інше життя. З чоловіком ми розлучилися, а вони з Світланою одружилися, і довгих 18 років я нічого не знала про них.

Та минуле само нагадало про себе. На початку літа мені зателефонувала Світлана, сказала, що їй дуже потрібна моя допомога. Виявляється, чоловіка не стало ще кілька років тому, фірма їхня збанкротувала, і у неї зараз сильні фінансові труднощі.

Колишня подруга просила позичити їй 5 тисяч євро, щоб відновити бізнес. Казала, що я маю допомогти їй хоча б заради того, що я хресна мама її доньки, про майбутнє якої йдеться.

Я вислухала Світлану, але сказала, що нічим їй допомогти не можу. У мене є гроші, але чомусь мені здається, що Світлана не вартує моєї допомоги.

Потім вона телефонувала ще раз, казала, що чоловіка вже немає, пора забути давні образи, адже ми були найкращими подругами.

Вона права, образи в собі тримати не варто, але і спілкуватися з такими людьми, як вона, я теж не хочу.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page