Моя мама в Італії вже 20 років. А я поїхала до неї перший раз 10 років тому.
Тоді мені було 28 років, я не мала вдома роботи, не мала сім’ї, то ж мене нічого не тримало.
А мама обіцяла мені оплатити мовні курси, щоб я могла в Італії краще влаштуватися.
Спочатку я ходила на прибирання, але коли трохи вивчила мову, то стала працювати дизайнером, згідно з своєю освітою.
Італія, як країна, мені дуже подобалася, тут я бачила багато перспектив для себе.
Але одного разу я поїхала в Україну до сестри на весілля, і там познайомилася з Олександром.
Він був моїм ровесником, нам тоді обом по 30 років минуло. Як і я, Олександр був неодруженим, і я йому дуже сподобалася, це було помітно відразу.
Вдома я надовго не могла затриматися, і вже через декілька днів я повернулася назад в Італію.
Але Олександр мені дзвонив і писав, постійно просив, щоб я приїхала знову.
А коли я через пів року повернулася ще раз додому, він відразу зробив мені пропозицію, щоб на цей раз я вже нікуди не втекла.
Так я вийшла заміж за чоловіка, якого я практично не знала.
Відразу народила один за одним двох дітей, бо мені вже було за 30, і ніколи було зволікати з цим питанням.
У чоловіка мого гроші були, він мав невеликий власний бізнес, магазин з сантехнікою, і це приносило йому прибуток.
Але я хотіла більшого, і як тільки діти трохи підросли, я стала наполягати на тому, щоб ми разом переїжджали в Італію.
Та чоловік не хотів нікуди їхати, він казав, що не знає, що йому там робити. А тут в нього є власна справа, так що на хліб вистачає.
На цій темі ми почали дуже сильно віддалятися один від одного. Але продовжували жити разом, адже у нас двоє дітей.
І ось в березні минулого року ситуація вирішилася сама собою. Почалася війна, і я з дітьми ще в перші дні повернулася до мами в Рим.
Вже рік я в Італії, а чоловік вдома. Він каже, щоб я поверталася, бо це не сім’я, коли чоловік і дружина живуть в різних країнах.
Днями я впіймала себе на думці, що я не хочу повертатися додому, бо розлюбила свого чоловіка, а може, ніколи і не любила.
У мене в Італії є робота, я добре знаю мову, і мама тут, поряд, так що я не пропаду точно.
Але чи не буде це з моєї сторони егоїстично по відношенню до наших дітей, адже їм батько потрібен?
З іншої сторони – чи варто жити з нелюбимою людиною лише заради дітей?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
