З Оксаною ми познайомилися дуже давно. Мріяли про щасливу сім’ю, будували плани на майбутнє, поки в моєму життя не з’явилася інша жінка. Вона була яскрава, цікава, Оксана для мене вже була сірою мишкою, прочитаною книгою. А ця жінка постійно посміхалася, з нею я пізнавав щось нове щодня. Я дякував долі, що я вільний, що не пов’язав себе путами шлюбу, дітьми, і я ось так спокійно можу все залишити, і піти. Я хотів бути щасливим саме з цією жінкою, і вірив, що зможу бути щасливим лише з нею.
Коли я йшов, Оксана плакала, але вона не просила мене залишитися, ні, вона дуже добре мене знала, і прекрасно бачила, що я вже не той, що був, я не її, мене полонила та жінка. Але вона мені сказала єдині слова, яким я навіть не придав значення. Сказала, що буде любити мене все життя. Сказала, щоб я телефонував їй. А я сухо промовив, наче завчив давно цю фразу, що вона ще зустріне своє щастя.
Лише тепер, коли пройшло 5 років з того дня, я розумію цінність тих слів.
Зателефонувати я хотів весь час як ми розлучилися, але не робив це. Чому?
Напевно, я думав, що вона змінила номер. Але якогось дня я все-таки я набрав Оксану.
Як не дивно, але вона взяла телефон, і я почув її ніжний і такий спокійний голос, навіть тремтіння пробігло по мені, у мене було таке відчуття, що вона, навіть через 5 років, чекала мого дзвінка.
Я мовчав в телефон, голос Оксани мені здався щасливим, та й на задньому плані чулися дитячі голоси, вони сміялися. Я не міг промовити жодного слова, та й не знав я що я міг їй сказати через 5 років.
На мене нахлинули приємні, і в той же час болючі, спогади, її слова “я буду любити тебе завжди”. Тоді я не надав цьому значення, і навіть пожартував, що вона зустріне своє щастя.
Дивно, того дня, коли ми розлучилися, я знав, що її слова – щира правда, але я все одно тоді пішов.
Після її другого її “Алло”, я не витримав і поклав телефон, ще довго стискаючи телефон в руці. І тут прийшло смс, від Оксани!
Виявляється, весь цей час вона чекала від мене дзвінка і не втрачала надії почути мій голос, але я, як і 5 років тому виявився боягузом, і вона знає причину мого дзвінка. Мені було цікаво, чи кохає вона мене ще. Вона відповіла, що так, вона мене й досі кохає, так як тоді, і вона не брехала мені, коли говорила, що буде кохати мене завжди і тепер вона зможе сміливо вимкнути телефон назавжди.
Я швиденько взяв телефон і набрав номер Оксани, але телефон вже був поза зоною дії мережі. Я дзвонив і дзвонив після того, ще багато днів поспіль. Я шукав Оксану, але було таке відчуття, що вона просто зникла. Цього разу вже назавжди зникла з мого життя.
Мені вже за сорок, я до сих пір один, ні дітей у мене немає і навіть собаки.
Тільки, мабуть, єдине, що я маю і дуже бережу, це номер моєї Оксани, можливо колись вона сама ще мені зателефону.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.com
