fbpx
Життєві історії
Вже коли я вийшла заміж вдруге, то в мене була донька від першого шлюбу. Мою доньку чоловік не дуже любив. Коли у неї був день народження Володимир давав мені гроші і говорив: “Візьми, купи щось своїй дитині, адже я не знаю, що вона любить”. Я брала гроші і йшла з донечкою в магазин, але на душі було прикро. Так ми прожили 3 роки, а потім Володимиру зателефонувала його перша дружина

З моїм чоловіком Володимиром ми разом живемо вже 3 роки. Для кожного з  нас це другий шлюб. У мене є дочка 4-ох років, яка називає Володимира татом ще з самого початку. А Володимир дуже добре ставиться до дівчинки, але на роль її вихователя і опікуна не претендує, і мене це засмучує, адже я очікувала зовсім іншого відношення свого чоловіка до моєї маленької донечки.

Добре чи погано вона себе веде, у Володимира останнім часом одна відповідь – йди до своєї мами. Каже, що не вміє спілкуватися з малими дітьми. На свята або просто без приводу він дає якусь суму грошей зі словами: купи що-небудь своїй дитині, бо не знаю, що їй там подобається. Це мене влаштовує, як і те, що чоловік не забуває допомагати своєму синові від першого шлюбу.

Синові Володимира зараз вже 12 років. Аліментів вони не оформляли, але крім матеріальної допомоги, чоловік ніколи не цікавився цим до сина. Росте і росте десь на іншому кінці міста, то й добре, що у нього там все гаразд.

Так було до останнього часу. Але одного разу зателефонувала колишня дружина Володимира, яка після розлучення так і не вийшла заміж, а жила одна з їх сином. Вона попросила його приїхати – син потрапив в непросту ситуацію, десь пішов і зараз з не дуже добрими людьми.

Володимир, щиро кажучи, зовсім не хотів їхати, він пішов з сім’ї, коли хлопчику було 2-3 роки, для нього вони стали зовсім чужими людьми і якихось теплих почуттів батьківства я не помічала у нього зараз навіть до свого рідного сина.

Коли чоловік повернувся додому після того, як побачив свого сина, то довго мовчав, а вранці розповів, що знайшов сина в підвалі і він там був зі своїми друзями, але ті люди зовсім не подобаються моєму чоловікові, нічого доброго від них чекати не слід. Хлопчик не хотів йти додому, сказав, що він йому зовсім чужа людина і мій чоловік засмутився після того. Там вони проговорили до ночі, навіть вирішили у вихідний поїхати разом на рибалку.

Мій чоловік вперше відчув величезну провину перед своїм власним сином.

І почалося після тієї ночі моє зовсім інше життя. Кожен день після роботи чоловік їхав до сина, потім додому повертався дуже пізно, вранці – знову на роботу. Віддав дитині свій старий мопед. У вихідні їздили на стадіон, грали в футбол. На канікулах чоловік взяв відгули, і вони поїхали до діда і бабусі, батьків чоловіка, в село. Там ще збереглися стайні, а мрія хлопчика – покататися на коні. Всю свою відпустку чоловік провів далеко від дому зі своїм сином.

Я стала хвилюватися, щиро кажучи, як довго це триватиме. Хоча чоловік говорить тільки про сина, що це його батьківський обов’язок – я розумію його звичайно, адже я теж мама, і ми, батьки, несемо відповідальність повну за своїх дітей, але я хвилююся, бо наше життя зараз змінилося повністю. Звідки така любов на порожньому місці?

У телефоні чоловіка я знайшла їх загальні фотографії, вони там дуже щасливі, радісні. Про матір хлопчика чоловік ніколи не говорив, на мої питання – знизує плечима постійно. Я нічого не маю проти дитини, просто чоловік дуже змінився, мовчить, часто говорить по телефону з сином та своєю колишньою дружиною дружиною, задумливо гортає ті старі їх сімейні фотографії.

Чи може Володимир повернутися до своєї дитини, навіть якщо та жінка його не цікавить? Або я лише даремно турбуюся? Можливо, у нас все ще буде, як колись раніше? Мені не хочеться вірити в те, що наше щасливе сімейне життя вже позаду.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page