Коли нашій донечці з Андрієм ледь виповнилося лише 3 рочки, ми з ним розлучилися. А причиною цьому, як би банально не було, стала часта ситуація – Андрій просто зустрів іншу.
Проте і мій колишній чоловік, і його рідна мати, бабуся нашої з ним дитини, не забували про дочку і рідну онучку свою.
Згодом Андрій одружився знову з тією жінкою і поїхав з дружиною жити та працювати за кордон. Там у нього, як я дізналася з часом, народився син. Разом зі своєю новою дружиною Андрій зайнявся бізнесом і досить успішно, як на диво.
Коли дочка наша виросла, то її рідний батько запросив її до себе в гості, вони в Польщі вже жили на той час, мали власне житло там.
Тетяні там дуже сподобалося, тому вона і залишилася там жити з батьком і його дружиною. А моя свекруха заповіла свою квартиру моїй доньці, тим часом. Після того, як її не стало квартира дісталася Тетянці моїй.
Але так як донька весь час жила за кордоном, то дозволила мені здавати цю квартиру в оренду. Тетяна сказала, щоб виручені кошти за оренду її квартири я залишала собі, адже вона добре знала, що мені живеться непросто.
Олена багато разів пропонувала мені переїхати жити до неї, але я завжди відмовлялася: просто не хотіла і все. У мене тут була хороша робота, а коли я почала здавати ще й квартиру Тетяни в оренду, то грошей мені взагалі на все вистачало, я могла жити добре за рахунок цих коштів.
Я навіть могла відкладати на свої потреби чималу суму щомісяця і дуже тішилася цьому. Я вміла завжди правильно витрачати гроші, берегла та економила, гроші тоді в мене були завжди і мені легше жилося, відповідно. Просто завжди я думала про майбутнє, тому кожну копійку берегла.
Одного разу я познайомилася з одним чоловіком, звали його Дмитром. Ми сподобалися один одному і стали зустрічатися. Дмитро працював на хорошій роботі, де отримував досить хорошу зарплату, але грошей у нього ніколи не було.
Вся справа була саме в тому, що він не вмів економити гроші та дуже часто робив покупки дорогі зовсім необдумано і це дуже не подобалося мені.
Тому я навіть після весілля не сказала своєму другому чоловікові про те, що у мене є ще одна квартира моєї доньки, яку я здаю в оренду потайки від нього, щоб він не знав, що у мене є такий дохід. Адже я бачила, що чоловік поводитися з грошима не вміє.
Про те, що у мене є чимала є відкладена сума грошей, яку я збирала за багато років, я теж промовчала. Тоді вважала, що це правильне рішення, адже сказати про них ніколи не пізно, якщо потрібно буде.
Одного разу до нас прийшов рідний син Дмитра від першого шлюбу і попросив у нас чимало грошей, сказав, що у нього дуже складний період в житті, зовсім не вистачає коштів.
Він вирішив купити собі хороший автомобіль, щоб працювати в таксі і заробляти гроші собі на життя і не залежати ні від кого, але для покупки не вистачало 100 тисяч гривень.
Зрозуміло, що у мого другого чоловіка таких грошей не було. Я сказала, що у мене теж немає таких грошей. Звідки, мовляв.
А через місяць мені, несподівано, подзвонила моя двоюрідна сестра. У неї трапилася неприємність: занедужала дуже її донечка, дуже були потрібні гроші для дитини.
Вона попросила грошей у мене і я дала їй потрібну суму, про яку йшла мова, скажу правду, що це великі дуже гроші, особливо на сьогоднішній день.
Коли про це дізнався Дмитро, то було мені справжнє непорозуміння, почав сперечатися зі мною:
– Ось, значить як! Моєму синові, рідній нам людині, ти грошей не дала, коли він попросив, для моєї рідної дитини пошкодувала. А для своєї двоюрідної сестри у тебе відразу ж знайшлася така велика сума і це для чужої дитини, на перший погляд. Але ж ми тепер одна сім’я, – не розумів мого вчинку Дмитро і був дуже незадоволений ним.
Я спочатку намагалася щось пояснити йому, що це зовсім різні ситуації, але він нічого не хотів слухати. Він на мене образився, зібрав свої речі і просто пішов. Згодом ми розлучилися.
Дмитро тепер допомагає виплачувати кредит своєму синові, який купив собі автомобіль, взявши гроші в банку. Я вважаю, що це його особиста справа, і я до того ніякої справи не маю.
Мені здається, що я вчинила правильно у цьому випадку. Це були мої власні кошти, і я мала повне право дати їх тому, кому вважала за потрібне і для мене це не чужа дитина. Тим паче, що це важливо дуже.
А автомобіль то хіба так важливо? А син Дмитра разом з батьком нехай сам вирішує свої фінансові проблеми вже без мене.
А хіба я не права? Невже мені просто так потрібно було віддати йому гроші, якщо я знаю, що він мені їх точно б не повернув? Та хіба добрий чоловік розлучиться з дружиною лише через те, що вона йому не дала грошей? Можливо це й на краще?
Фото ілюстративне.
