В суботу повернулася Валентина від подруги в поганому настрої. Ця подруга наполегливо вже кілька днів запрошувала Валентину в гості, типу давно не бачилися, побалакаємо про минуле. От Валентина і погодилася, бо сама вже скучила за товаришкою і бесідами з нею.
Прийняла запрошення і пішла, прихопивши з собою свіжоспечену шарлотку до чаю. Нам з татом теж залишила, спеціально пекла дві. А прийшла з гостей чорніше хмари! Ми її питаємо, що це з нею, ну вона нам і розповіла.
Прийшла до подруги, та її радісно зустріла, не давши і присісти, каже: «Валюша, як я рада! Уявляєш, зібралася вікна помити і з тобою якраз домовилися сьогодні зустрітися, все зійшлося чудово! Допоможеш мені вікна мити?».
Валентина, нехотячи, погодилася, ось просто не знала, як відмовитися культурно. З подругою вони давно не бачилися, не хотілося їй відразу відмовляти.
Помили вікна, витративши на це більше години. Подруга радіє, не нахвалиться Валентиною і її спритністю, а потім, замість того, щоб нарешті спокійно сісти за стіл і випити чаю, каже Валентині: «Валюша, а давай пельменчиків наліпимо?».
Валентина погодилася, подумавши, що наліплять пельменів і заодно пообідають, час обіду підходить, та й втомилася вона з вікнами, їсти вже хочеться.
Наліпили пельменів, витратили ще близько години. Подруга ручками вплеснула і видала: «Валюша, як ми з тобою швидко впоралися, на обід Тетянка з чоловіком прийдуть, як раз я їм пельменчиків і зварю». Валентина навіть не знала, що має на це сказати у відповідь подрузі.
Це вона кому пельмені ліпила? Тетянці з чоловіком? Навіщо їй це було? Невеселі думки Валентини перервала подруга: «Валюша, а давай з тобою чайку поп’ємо, ти ж шарлотку принесла! Тільки трошки залишимо Тетянці з чоловіком?».
Валентина стомлено відповіла: «Залишай, чого там». Подруга відділила половину шарлотки і прибрала в шафку.
Попили у подруги чайку, але розмова якось не клеїлася, Валентина була в задумі, а подруга з нетерпінням поглядала на годинник, прям око не відривала!
А потім і каже Валентині: «Ой, Валюша! Так потішила ти мене своїм приходом, яка я рада! Додому доїдеш – подзвони!». Валентина натяк зрозуміла і почала збиратися додому.
Все це і розповіла моя сестра Валентина нам. А я – вам! Валентина зареклася бувати в гостях у цієї подруги! Гарні гості, в яких треба напрацюватися, та ще й голодною додому піти.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
