fbpx

Вже два роки, як ми перестали ходити до свекрухи. Власний син тільки переказує матері гроші на картку, бо їй не вистачає. А потім приїхала Поліна, сестра чоловіка, і почала вести розмову про те, що мамі одній важко, за нею догляд потрібен

Крім мого чоловіка у свекрухи є донька. Але сестра чоловіка давно вийшла заміж, поїхала з чоловіком в іншу область, і приїжджає до мами всього два-три рази в рік. Пояснення у неї дуже просте і логічне – відстань велика, тому їздити туди-сюди не так просто.

З Поліною у нас завжди були нейтральні стосунки, я на 8 років старша за неї і вже 15 років одружена з її братом. Зі свекрухою разом ми ніколи не жили, у мене була своя квартира, яка дісталася мені у спадок.

До свекрухи ми часто заїжджали, особливо на свята ми завжди збиралися у неї. Так і жили багато років. Ділити нам особливо було нічого, свекруха особливо нам не допомагала Тільки коли донька та син підросли, то бабуся стала їх забирати і на вихідні.

А нещодавно моя 12-річна донька категорично відмовилася ходити до бабусі. Каже, що їй не подобається запах в її квартирі. Справа в тому, що свекруха завела собі кілька кішок і кілька собак.

Тепер левова частка її пенсії йшла на прогодування численних вихованців. У будинку постійно жили 13 кішок та 2 собаки. І моя дочка мала рацію: запах у квартирі стояв невимовний, а сусіди почали обурюватися і скаржитися.

І вже два роки, як ми перестали ходити до мами чоловіка. Так. Власний син тільки переказує матері гроші на картку, бо їй не вистачає.

А потім приїхала Поліна, у мами ночувати вона відмовилася, приїхала ввечері до нас. І почала вести розмову про те, що мамі одній важко, за нею догляд потрібен. Тварин вона віддасть в притулок, а маму треба комусь забрати.

– Я не можу маму забрати, у мене квартира маленька, – розсудила Поліна. – Ні, до неї я теж не переїду, у мого чоловіка робота, яку він не може залишити. Ви до себе і забирайте, все одно поряд.

Я розумію, що свекруха не може жити сама, ось тільки чому я крайня? Квартири у нас із зовицею однакові, двокімнатні. Тільки в неї одна дитина, а в мене двоє. Вона дочка, а я лише невістка.

Мені доведеться роботу залишити, щоб сидіти з мамою чоловіка, а дітей хто доглядатиме? Обох до нашої спальні? І потім, давати поради — я не рідня була, а тепер рідною стала?

Чоловік розуміє, що я не зобов’язана його мамою доглядати, він і сам не дуже хоче брати свекруху до нас. Про інтернат чоловік і чути не бажає.

Тоді я запропонувала – скидайтеся з сестрою і наймайте доглядальницю. Чоловік згоден, а його сестра вважає, що ми, невдячні, відмовляємося доглянути її маму, хочемо доручити її чужій людині.

А я хіба не чужа людина? Чоловікові я сказала, що або доглядальниця, або інтернат, або нехай сам живе з мамою, а в свою квартиру я її не візьму.

У неї є дочка, кажу, якій чомусь не підходить жоден із варіантів, крім того, щоб перекласти догляд за матір’ю на мене. Так ось, я не згодна.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page