Зараз я відразу хочу вам сказати, що історія ця не про мене, а про мою хорошу знайому.
Я сьогодні якось просто багато думала про її життя, «приміряла» її на свою сім’ю, думала, як би я вчинила на її місті і чи б знайшла правильне рішення, адже та ситуація, в якій вона опинилася, дуже складна, на жаль.
Всі в селі вважали, що Наталка, дочка моєї знайомої Валентини, дуже вдало вийшла заміж.
Не так уже й, щоб супер, але за міського бізнесмена з шикарною нерухомістю та двома дорогими авто, а для села це дуже таки вагомо. Навіть пояснити важко, скільки людей заздрили її.
Мати її, моя знайома Валентина, постійно усім, на кожному кроці, хвалилася фотографіями з курортів, квартирою, машиною, красивою онучкою, яка відвідує багато гуртків та секцій.
Але шила в мішку не сховаєш ніколи, як показує життя.
Залишити невідомим той факт, що чоловік Наталку зовсім не любить, постійно їй зраджує і живеться їй з ним зовсім не солодко, не вдалося її сімейне життя.
Приїжджала Наталя не раз до матері в село в сльозах, скаржилася на своє сімейне життя ненці, адже більше не було кому. Хіба чужі люди так зрозуміють, як родина?
Вона жила в селі в матері пару днів, приїжджав чоловік з дорогими подарунками для дружини та тещі, забирав дружину назад додому, вибачався, просив зрозуміти.
Працювати він їй не дозволяв, так і Наталя залишилася навіть без хорошої освіти, так, як чоловік казав, щоб полишила те навчання, воно їй не потрібне, він і сам зароблятиме на життя, а вона залишилася без професії, досвіду, друзів.
Видно, Наталю сімейне життя таке стомило зовсім, тому що не так давно, вона попросилася до матері з батьком жити назавжди.
Про це мені розповіла сама Валентина. Я запитала у неї не один раз:
– Ну а чому ж ви зволікаєте, заберіть до себе дитину, поки вона ще молода, може ще отримає освіту, зустріне свою долю і буде щасливою, не в грошах же щастя? Хай вийде заміж за іншу людину, аби вона щаслива була.
– Ти що! Я сказала, Наталці, ти вибач, але давай розумно міркувати. Куди ти Іринку, внучку мою з ліцею хорошого привезеш? У звичайну сільську школу? Вона там і на бальні танці ходить, і в басейн. А тут, що побачить в цьому селі? І за кордон вони два рази на рік обов’язково літають, а тепер що буде? Ні, сказала я Наталі, щоб мовчала там, домовлялася з чоловіком, але з місця не рушала. Зараз такі важкі часи, жінка сама не проживе добре без чоловіка.
Ось тепер я думаю, чи варті Туреччина, Таїланд, Іспанія та Єгипет такого життя власної донечки?
Ні, я б відразу забрала до себе свою дитину, щоб вона не жила в такій сім’ї з таким чоловіком. А ви, як би вчинили?
Дуже шкода мені Марії.