Після весілля Сергій з Ларисою залишилися жити разом із мамою Сергія. У свекрухи була велика трикімнатна квартира у центрі міста.
Марія радо прийняла сина з невісткою у своєму домі, адже в неї нікого, крім Сергія, не було, а тепер ще й дочка з’явиться.
Проте, Марія дуже помилялася, коли вона так думала про Ларису, бо невістка відразу почала встановлювати свої порядки.
Вже через місяць після весілля син повідомив мамі, що вони з Ларисою вирішили харчуватися окремо. Вони куплять собі окремий холодильник і готуватимуть самі.
Марія була, м’яко кажучи, неприємно вражена, почувши таку новину. Коли вона поцікавилася, звідки взагалі виникла така ідея, син відповів, що Лариса так захотіла.
Увечері у будинку справді з’явився ще один холодильник.
«Добре, що ще замок не поставили», – думала свекруха, але не сказала жодного слова, бо не хотіла з самого початку псувати стосунки з невісткою, вірила, що все якось ще владнається.
З того часу молодята почали окремо харчуватися. Марія була на пенсії, тож часу на приготування їжі було вдосталь, а ось Лариса була весь день на роботі, а ввечері готувала Сергію переважно напівфабрикати чи замовляли піцу, але їжу мами вони принципово не їли.
На цьому Лариса не зупинилася. Прибираючи у квартирі, Лариса прибирала тільки їхню кімнату з Сергієм. Звичайно, Марії не було важко прибирати решту кімнат, адже час у неї був, але вона не могла зрозуміти для чого Лариса це робить.
Також невістка перестала спілкуватися зі свекрухою та постійно налаштовувала Сергія проти неї.
Якось Марія почула розмову Сергія та Лариси, в якій син переконував дружину переїхати, але вона наполягала, що жити треба разом, адже мама не вічна, а квартира залишиться їм.
Жінка була ошелешена, але й цього разу промовчала. Іти проти невістки не було сенсу. Вона просто почала жити за її правилами: перестала з нею спілкуватися, не допомагала їй і взагалі вдавала, що вони з сином живуть удвох.
Але одного разу сталася ситуація, яка все змінила. Лариса прихворіла і залишилася вдома. Марія зробила невістці гарячий чай із лимоном. У душі у неї була образа на невістку, проте, шкода їй було її в цей момент, адже, зовсім одна вона, ні матері, ні батька.
– Ось, донечко, я тобі чаю гарячого принесла. Тобі треба багато пити.
Лариса була дещо здивованою.
Свекруха вже хотіла виходити з кімнати, але невістка її зупинила:
– Дякую вам за турботу! Дякую, що не переставали вірити в мене та любити мене.
– Ну що ти, дочко, лежи, не хвилюйся. Все добре.
– Мамо, я серйозно. Дякую, що ви такі добрі до мене. Вибачте, що я не відразу це зрозуміла. Я звикла, що свекруха та невістка завжди живуть як кішка із собакою. У моєї мами так було. Ось я і налаштувалась на такі стосунки, а тут ви зі своєю добротою, ч просто була не готова до цього…
– Все добре, доню. Головне, що ми порозумілися. А змінитися на краще ніколи не пізно…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
