fbpx
Життєві історії
Вже 3 роки ми з Русланом живемо у шлюбі. У минулому році ми мало не розлучилися через мого чоловіка, але батьки зберегли наш шлюб. А 2 місяці тому мені дісталася від дідуся у спадок квартира

З Русланом ми живемо в шлюбі вже 3 роки. У минулому році в нашій сім’ї були непрості часи, і справа у нас ледь не дійшла до нашого розлучення.

У цьому всьому, чесно кажучи, звичайно, винні ми з Русланом обоє: з часом просто стали менше уваги приділяти одне одному, розчинилися у суцільному побуті і стали постійно незадоволеними через часті перевтоми на роботі та різні справи не пов’язані з сім’єю, але ініціатором цього всього виступав все-таки Руслан, а не я.

Врешті, після цього всього, батьки нас помирили, і не дали нам розлучитися, зберегли нашу родину, допомогли впоратися з сімейними проблемами і ми залишилися з чоловіком разом. З часом відносини у нас цілком налагодилися, але все-таки якийсь особливий осад у мене залишився надовго.

Так вийшло, що два місяці тому я отримала спадок від свого дідуся однокімнатну квартиру в центрі міста. Ремонту там особливо немає, і сам будинок старенький, тому ідею таку, що ми будемо жити там ми навіть не розглядаємо, там дійсно дуже маленька квартира.

Так як свого власного житла у нас зараз немає, Руслан пропонує мені продати цю квартиру мого дідуся, і вкласти гроші, які ми отримаємо, в покупку нашої спільної квартири, щоб тепер нам жилося спокійніше в усьому, адже буде свій власний дах над головою.

Щиро кажучи, я б і рада так зробити, але не знаю, чи можна довіряти, після всього, Русланові, якщо один раз він уже намагався зі мною розлучитися просто так. Зараз я продам дідусеву квартиру, ми разом купимо житло, яке тепер належатиме нам обом, а завтра Руслан знову подасть на розлучення і забере частину майна собі, до якого він не має взагалі ніякого відношення?

Я просто не можу не думати про те, що після того, як ми придбаємо житло, Руслан все-таки вирішить від мене піти, і при розділі майна я втрачу аж цілу половину від вартості свого спадку, а це великі гроші у наш час.

Я, звісно, розумію, що в сім’ї навіть не має бути таких думок у когось з подружжя, інакше для чого жити в шлюбі, але не можу нічого вдіяти зі своїми думками: спогади про його зраду ще довго не залишатимуть мене і це цілком зрозуміло.

Мої батьки вважають, що я можу продати свою квартиру, але за умови, що якщо Руслан хоче купити спільне житло, то нехай половину коштів відразу своїх у нього вкладе, щоб потім не було лишніх питань і непорозумінь, щоб ми у рівних частинах вклалися в своє житло.

Але сам Руслан чомусь моїх побоювань не розділяє, і вважає, що я веду себе егоїстично і несправедливо по відношенню до нього, позбавляючи нас шансу почати жити по-людськи, і хочу, щоб мій чоловік взяв великі кредити і борги. Свекруха теж вже сказала мені, яка я недобра людина, і що спадкова квартира для мене дорожче, ніж наша з чоловіком сім’я і наші майбутні діти.

А я вважаю, що якщо цю квартиру мені залишив дідусь і я сама маю повне право нею розпоряджатися. Якби чоловік не хотів вже раз залишити мене, я б погодилася її продати, але зараз думаю, що це житло має залишитися для мене, щоб в разі чого я мала свій власний дах над головою.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page