Гроші української заробітчанки ніколи не бувають легкими і це Ніна дуже добре знала, як ніхто інший. Всі зароблені в Італії гроші жінка завжди відправляла в Україну своїм дітям. Та коли стало важко працювати, вирішила повернутися додому, але була вкрай здивована реакцією своїх дітей:
– Мамо, а куди ж ви зараз приїдете, ми ще й навіть половину ремонту не зробили, – сказав відразу молодший син Юрко.
Не зрадів новині і старший син Микола з невісткою:
– Мамо, а ви про нас подумали? А як же наш кредит на квартиру? Як ми тепер будемо його сплачувати? Це ж 5 років залишилося.
А Ніна вже десять років в Італії працює. Коли їхала туди працювати, думала, як всі жінки – на рік-два трохи заробити. А склалося так, що на 10 років там залишилася. Дуже вже скучила жінка за рідним домом, у неї три роки назад внучка народилася, яка бабусю тільки в телефоні бачила. Як же Ніні хочеться її обняти.
Поїхала на заробітки, бо розуміла, що потрібні гроші. Ніна рано залишилася без чоловіка, його не стало, залишилася з двома синами в старій батьківській хатині. Старший, Микола, одружився і пішов жити до дружини, але яке то життя, коли на одному подвір’ї в невеликому будиночку живе три покоління – Микола з дружиною, свати і бабуся з дідусем.
Молодший син привів невістку додому. Юрко завжди був хитрішим, саме він і спланував мамі поїздку в Італію. Знайшов знайому жінку з села, яка вже там працювала, і попросив допомогти виїхати і його мамі туди, щоб заробила трохи грошей для сім’ї.
Всі зароблені гроші Ніна завжди відправляла в Україну своїм дітям. Молодший, Юрко, вкладав свою частку в будинок і подвір’я, а старший, Микола, взяв двокімнатну квартиру в кредит.
Ніна може ще б і залишилася працювати трохи, але обставини наклалися одна на одну: не стало літньої італійки, якого два останні роки доглядала Ніна , то ж зараз вона залишилася без роботи. До того ж у неї мав бути ювілей – 60 років. А там в далекій Італії у Ніни було кілька подруг, з якими вона могла б відсвяткувати, але їй хотілося розділити цю радість зі своїми дітьми, рідними людьми, внуками і з іншими своїми близькими родичами.
Ніна спочатку зателефонувала додому молодшому синові:
– Юрко, чекайте, скоро буду. Хочу зробити собі день народження, відсвяткуємо разом. Можливо, що залишуся вдома назавжди.
На що жінка відразу отримала відповідь, якої зовсім не сподівалася:
– Мамо, а куди ж ви приїдете, ми ще й половину ремонту не доробили.
Не зрадів новині і Микола з невісткою, їм кредит платити потрібно.
Сумно відразу стало на душі у Ніни. Рідні діти не зраділи тому, що мати хоче повернутися додому.
Свій день народження і цього разу Ніна святкувала в Італії. Сини з невістками телефонували їй, радісно вітали, зачитуючи вірші, щиро дякували за все і бажали здоров’я та довгих і щасливих років життя. Розповідали як вони люблять та цінують свою матір. Але тепер Ніна вже добре розуміла, за що саме її люблять та цінують рідні діти. А що робити: залишатися чи повертатися додому жінка й досі не знає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.