Якось так виходить, що останніми днями я щось все частіше та частіше замислююся над тим, що робити, якщо свекруха моя зовсім буде лежати, і їй потрібен буде постійний догляд вдень і вночі? Адже, у неї лише один син – мій власний чоловік, більше й неї з рідних нікого немає.
І, цілком природно та зрозуміло, що їй буде незручно. Адже це рахується зовсім не чоловічим заняттям: попрати її речі, помити, приготувати їй їсти. А я не хочу цього робити, щиро зізнаюся!
Справа в тому, що у мене є перед очима є живий приклад такого догляду та турботи. Моя бабуся – татова мама, лежить вже десь біля 10 років. За нею повністю доглядає лише моя мама, і це, чесно кажучи, дуже важко, повірте, це неймовірно важка праця.
За ці 10 років мама зсунулася і дуже постаріла, вона не може нікуди виїхати на відпочинок, навіть до родичів в гості на пару днів, адже бабусі потрібен постійний догляд, цілодобово вона сиділа вдома біля неї. Мама крутиться як білка в колесі – працює на роботі неповний робочий день, доглядає за нашою бабусею, та й всю домашню роботу ніхто не відміняв, все вона сама робить, виходить все на ній лише.
А ще моя бабуся, якщо бути чесною, не дуже хороша людина, вона такою була завжди, мамі жилося з нею нелегко. Але мама, незважаючи на це, все-одно доглядає за нею, і горщики виносить, і все робить для неї. Мене теж якось спробували залучити до цієї справи, але я відразу сказала, що прекрасно пам’ятаю з дитинства, що була “найулюбленішою” серед онучок. Ось, нехай, кого бабуся найбільше любила і кому подарунки дарувала свого часу та гроші складала, і виносить її горщики. Але моя мама сама взяла все на себе цей нелегкий тягар по життю.
А я як представлю, що і мене таке може чекати, відразу приходжу в смуток і починаю свекруху свою недолюблювати. І відразу згадую всі нехороші речі, що вона мені робила і всі суперечки у нас з її участю.
І відразу починаю думати, що краще найму доглядальницю або, навіть, розлучуся з чоловіком, але чужі горщики виносити не буду, адже я не вірю, що матиму за це подяку від його мами. І вдома сидіти прив’язана лише домашньою роботою та турботами, і спину свою не булу гнути – адже, свекруха у мене не маленька, вона важка, теж не буду, і від відпочинку, хоча б один раз у рік, не відмовлюся, я ще молода, і так в своєму житті зовсім нічого не бачила.
Ось чому така несправедливість? Я ж нікому і нічого не винна. І, що саме прикро, що чомусь люди починають засуджувати ту жінку, яка ось не хоче просто доглядати чужу людину і все, я ж нікому нічим не зобов’язана.
Чому чоловіки відразу самоусуваються – типу, що нечоловіча це справа доглядати за жінкою? Та й бабки починають вередувати, кажуть, що незручно, коли сини дивляться за ними. Яка різниця хто за тобою доглядає і тарілку з їжею приносить тобі у ліжко? Головне ж – доглядають, не залишають на самоті.
Кого народили – той нехай і доглядає. У мене, наприклад, і свої батьки є. Ось, якщо з ними щось трапиться, тоді, так, буду, звичайно, я їх доглядати. А, ось, за свекрухою не хочу, відверто кажучи, зовсім. Думаю, можливо, відразу і своєму чоловікові і його мамі озвучити свою позицію, щоб навіть не розраховували на мене в майбутньому? Нехай зараз щось вирішують та планують. А Ви б доглядали?
Але найдивніше, свекруха, як ніби, і не передбачає таку ситуацію. Замість того, щоб намагатися бути зі мною в хороших відносинах, вона постійно висловлює мені якісь незрозумілі претензії і говорить недобре про мене усім, кого знає. Прямо як ніби спеціально, вона про свою старість навіть і не згадує, вона думає, що завжди у неї все буде добре. та життя наше дуже непередбачуване.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pexels.
