fbpx
Без рубрики
Вирішили ми у сина попросити трохи грошей в борг до пенсії. Небагато – всього дві тисячі гривень. А він нам відмовив. А ще, коли син почув, як я прийняла його сестру, і що ще й дітям гроші подарувала, образився, мовляв, доньці я допомагаю, а йому – ні. Я була дуже засмучена відмовою сина. Дві тисячі гривень для нього – невеликі гроші, адже одна путівка на море дорожча, напевно, разів в десять

Ми з чоловіком вже пенсіонери, живемо лише на пенсію. Грошей не вистачає, то ж ми вирішили попросити в борг у сина. Небагато – всього дві тисячі гривень. І не так уже й часто ми просимо щось у нього. У нас дочка приїжджала з онуками в гості, ну ось, ми трохи і витратилися. А ще я внукам по тисячі дала, у них скоро день народження, а я вже не так часто їх і бачу.

Думала, позичу у Степана, він тут недалеко живе, і добре заробляє. Кажу, синку, пенсію через два тижні отримаємо – віддамо.

Дітей у нас двоє – син Степан, 37 років, і дочка Тетяна, 30 років. У обох вже давно свої сім’ї. Дочка Тетяна живе з чоловіком і двома дітьми в іншій області, заміж вийшла, там і залишилася. Син Степан з дружиною – зовсім поруч.

Степан з Аліною живуть непогано, обоє працюють, добре заробляють. Правда, сплачують кредит за квартиру, але це у них виходить без особливих зусиль. Вони навіть собі дозволяють щороку влітку відпочивати на морі.

Раніше ми були дружною родиною: часто зустрічалися, спілкувалися, діти у нас були дуже дружні. Тетяна вийшла заміж, зять прекрасно вписався в сім’ю, подружився з Степаном. А потім одружився син, і все змінилося – до нас вони не ходять, до себе не кличуть. Як квартиру купили, ми були у них всього один раз – і то самі напросилися, інакше б нас і не покликали подивитися навіть.

Онуків своїх я дуже люблю, але бачу рідко. І тільки цієї весни Таня зібралася, нарешті, до нас в гості. Звичайно, ми з чоловіком були дуже раді, онуків і дочку прийняли з розпростертими обіймами, всюди возили на машині, годували смакотою, онуків завалили іграшками. Все це, звичайно, обійшлося в копієчку.

Всі свої заощадження використали. Але для рідних дітей не шкода. Думала, до пенсії позичити у сина і так викрутитися. Кілька днів тому Тетяну з дітьми ми відвезли на вокзал, наповнивши сумки подарунками для онуків. І ще в останній момент я витягла з заначки останні гроші і дала внукам по тисячі на день народження.

Одним словом, витрат вийшло більше, ніж ми з чоловіком планували. Вирішили ми у сина попросити трохи в борг до пенсії. А він нам заявив, що у нього своїх грошей немає. Що у них з дружиною спільний бюджет. До того ж, вони всі гроші вже витратили, бо вже забронювали собі путівку на море.

А ще, коли син почув, як я прийняла його сестру, і що ще й дітям гроші подарувала, образився, мовляв, доньці я допомагаю, а йому – ні.

Я була дуже засмучена відмовою сина. Дві тисячі гривень для нього – невеликі гроші, адже одна путівка на море дорожча, напевно, разів в десять.

Не треба, кажу, нічого нам зичити, я у сестри попрошу. Вона, правда, пенсіонерка і теж небагата, але нічого, викрутимось як-небудь. Прикро за сина.

Фото ілюстративне – otdoxnite.

You cannot copy content of this page