Я своєму сину не раз говорила, що не варто вкладатися в обійстя дружини і її батьків. В свій час Іван одружився з дівчиною з сусіднього села і пішов жити в хату до сватів.
Спочатку все виглядало непогано, але кілька вибриків моєї невістки мене насторожили відразу. А син у всьому її слухався, тому я не втручалася. У них народилася донечка, потім ще одна, Іван дбав і про дружину, і про дітей. Усе зароблене приносив, як годиться, додому.
Коли не стало мого чоловіка, я залишила вдома молодшу доньку, яка на той час вже теж вийшла заміж і привела зятя додому, а сама я поїхала в Італію щось заробити і собі, і дітям.
Вирішила, що дітям буду допомагати однаково – давала рівні суми і сину, і доньці, а вони їх витрачали на свій розсуд. От тільки дочка вкладала гроші в наш будинок, а син – в будинок сватів, до якого по великому рахунку він не мав ніякого відношення. Він навіть там не був приписаний, а будинок належав батькові невістки.
Тому я і просила Івана бути трохи далекогляднішим, і не вкладати гроші в чуже майно – краще їх складати і потім купити квартиру, нерухомість зайвою не буде, адже у них росте дві донечки.
Син мене не слухав, а в результаті виявилося, що я мала рацію. На початку війни невістка з дочками виїхали за кордон, зараз живуть у Франції, і повертатися додому не хоче. Почала навіть говорити про розлучення. Свати її підтримали і вказали моєму сину на двері.
Він не придумав нічого кращого, як повернутися додому, де живе дочка з чоловіком. Я розумію, що зараз йому нема куди йти, але це не подобається доньці. Вона мені телефонує в Італію, просить щоб я щось вирішила, адже у Івана в розпорядженні були такі ж гроші як і у неї. Він їх практично чужим людям віддав.
А що я можу зробити? Телефоную невістці, а та каже, що розлюбила, жити з ним не хоче, і повертатися додому теж не планує поки. Все, що Іван вклав в будинок її батьків, колись залишиться їхнім дітям, так що особисто вона проблеми ніякої не бачить. Більше того, невістка наполягає, що їм важко за кордоном, тому я маю допомагати внукам, поки у них все налагодиться.
В цій ситуації мені дуже шкода сина. Я зібрала гроші на однокімнатну квартиру і думаю, може купити житло для нього. Адже він теж моя дитина і йому справді зараз нема куди іти.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
