Так склалося, що Марія не вийшла заміж, ніби красивою в молодості була, і мудрою її люди вважали, поважали навіть за її розважливість і добре слово, яке завжди для кожного знаходила, але особистого щастя так і не змогла відшукати.
На 60-річчя Марія покликала до себе найрідніших – молодшу сестру з її трьома дочками, дві з яких давно заміжні, а третя от-от мала виходити заміж. Дівчата тітку завжди любили, з порожніми руками від неї ніколи не йшли. Марія все життя при посаді була, заробляла добре, то ж і сестрі, і її дітям завжди помагала.
Олена, рідна сестра Марії, завжди була хитрішою, знала, що у сестри гроші є, і що та не пошкодує, тому зичила коли треба було, і знала, що повертати не доведеться, бо Марія і не візьме. І так було все життя.
Дала Марія сестрі грошей, коли вона весілля дочкам робила, і до квартири додала, коли не вистачало. Сама ж Марія жила в невеликому будиночку за містом, який сама собі і придбала. От на нього Олена і поклала око.
Вирішила після святкової вечері поговорити з сестрою, була впевнена, що та не відмовить. Олена вирішила, що її третя донька після весілля може піти жити до Марії, а що, місця вистачить, і їй так самотньо не буде. Спадкоємців у Марії нема, так що все майно племінницям і запише, а кому ж іще.
Та цього разу вперше в житті Марія сестрі відмовила, Олена аж позеленіла від злoсті.
– Маріє, що ти робиш? Сама подумай, не склалося у вас за 30 років, то і зараз не варто чекати на щастя. Примарне воно.
Марія мовчала, винувато опустивши голову. Рідна сестра була єдиною людиною, яка знала її таємницю. От уже 30 довгих років Марія любить одного чоловіка, але той… одружений… Все обіцяв, що діти виростуть, і він піде від дружини, та цього не сталося. Звичка перемогла навіть тоді, коли здається його в сім’ї уже нічого не тримало.
– Облиш його, ти ж з іншим чоловіком могла б бути щасливою, діточок собі б народила, – просила Олена сестру, поки та ще була молода, але Марія лише відмовчувалася. Так краса її зів’яла, і постукала самотність старість.
Ніхто цього не очікував, але Михайло теж прийшов в той вечір, став з валізою на порозі зі словами – “Приймеш мене?”.
Олена відразу стала на диби, і сказала, що якщо Марія прийме цього пройдисвіта, то ноги її тут більше не буде. В кімнаті повисла тиша, Олена наказала дочкам збиратися, а Михайло так і стояв біля порогу, не зрушивши з місця.
– Мамо, а може вони і справді люблять один одного?, – запитала по дорозі розлючену Олену її молодша донька.
– Нічого ти про любов не знаєш, і про життя теж, – фиркнула їй у відповідь Олена. – Наївна наша Марія, хоч і років немало прожила, і добра, тому люди і користуються її добротою, – не могла ніяк заспокоїтись Олена. Вона була абсолютно впевнена в тому, що сестра робить величезну помилку, адже замість того, щоб думати про грішну любов, краще б допомогла своїй рідній племінниці.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
