Мій чоловік добре заробляє, у нього хороша робота, Сергія там цінують і поважають, він дуже старанний і відповідальний працівник.
Я сама з досить бідної родини, коли закінчила школу, то відразу пішла працювати і вищу освіту отримувала заочно. Працювала я прибиральницею в магазині і позмінно продавцем в супермаркеті. Я розуміла, що якщо не вийде себе забезпечувати в місті, то мені доведеться повертатися жити в село, а у мене там перспектив немає, мене нічого не чекає там. Тому я старалася.
Потім вийшла заміж, з чоловіком пощастило, він хороша людина, добре заробляє, має свою квартиру в місті.
Нещодавно я вийшла з декрету і стала просити чоловіка, щоб влаштував мене до себе на роботу, адже я теж хочу добре заробляти, мені не хочеться жити лише на його гроші. Та Антон відмовив мені. Він сказав, що там не такі жінки, як я.
Антон став пояснювати, що мені буде важко в тому колективі, що я сама з села і мені буде важко працювати на серйозній фірмі, в колективі в них конкуренція, жінки там гарно одягаються, доглядають за собою.
Мені після того стало прикро, виходить, скоріш за все, чоловік просто соромиться мене, адже я з села і не маю вишуканих манер. А я вірю, що всьому з часом зможу навчитися, а антонові сказала, якщо він не влаштує мене до себе на роботу, то я з дитиною поїду жити до мами.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
