fbpx

Виходить, що у Олени все-таки є брат, про якого вона так мріяла. І з тих пір ця думка не дає мені спокою. Залишити все як є – позбавити Олену брата. Розповісти – посвaрити її батьків. Яk вчинити в цiй ситуaції? Відповідь я не знайду

Сім’я моєї однокласниці здавалася ідеальною, якби не випадок.

Те, що я дізналася через двадцять років просто шoкyвало мене. Сім’я Олени приїхала в наше село тоді, коли її батька направили до нас на роботу директором в Райспоживспілка. За матеріалами

Олена прийшла в наш клас і ми відразу з нею подружилися. Вона відразу стала лідером в класі.

Ми тоді закінчували десятий клас, обидві грали на фортепіано і загальних інтересів у нас було багато. Я часто ходила до них у будинок і в душі заздрила відношенню батьків Олени.

Тато завжди дбав про маму. Допомагав їй у всьому по господарству. Балував, не соромлячись інших, говорив їй ласкаві слова.

Це був високий приємний в усіх відношеннях чоловік. Мама програвала на його тлі. Але теж була жінкою цікавою і товариською, і коло знайомих у них з’явився дуже швидко.

Олена була єдиною дитиною в сім’ї. Старший брат у Олени пoмeр зовсім маленьким. І Олена завжди говорила:

-Як би я хотіла мати старшого брата. Адже я приходжу зі школи і вдома немає нікого. Мама і тато на роботі. І мені іноді так буває сумно і самотньо. Добре тобі, у тебе є брат. Нехай навіть молодший.

Може бути тому Олена часто після школи запрошувала мене додому. Ми з нею вчили уроки і просто цікаво проводили час.

Так вже вийшло, що життя зв’язало нас і надалі. Ми разом вступили в один інститут культури, закінчили його. Але коли вийшли заміж, стали жити в різних містах.

Але наша дружба на цьому не закінчилася. Раз на рік ми обов’язково подорожуємо разом. Ми подивилися багато красивих місць в Україні, були за кордоном. І щасливі тим, що є одне в одного.

Але одного разу, коли я збиралася до неї в гості, прийшла знайома моєї мами, яка працювала разом з батьком Олени. І вона розповіла, що виявляється у батька Олени, коли він жив у нашому селі, був роман із завідуючою дитячим садом. І у неї наpoдився хлопчик. Зараз йому близько двадцяти років і живе він в тому ж місті, що і Олена.

І ось виходить, що у неї все-таки є брат, про якого вона так мріяла.

І з тих пір ця думка не дає мені спокою. Залишити все як є – позбавити Олену брата. Розповісти – посварити її батьків. Як вчинити в цій ситуації? Відповідь я не знайду.

А що б ви мені порадили, дорогі читачі. Як вчинити в цій непростій ситуації.

You cannot copy content of this page