Буває таке прощання, після якого в серці не залишається ні болю, ні гніву, а лише порожнеча, яку нарешті можна заповнити чимось справжнім.
Ганна стояла посеред кухні, де кожна плитка була обрана ще її мамою. Вона дивилася на батька і відчувала, як всередині щось остаточно обірвалося.
— Виходить, Оксані на розкішне весілля та медовий місяць гроші є, а на моє лікування — «скрутні часи»? — Ганна поклала товсту папку з аналізами на кухонний стіл. Папір глухо ляснув об стільницю. — Чи я для тебе, тату, вже як стара річ, яку простіше викинути, ніж полагодити?
— Ганно, припини негайно! Як ти смієш так розмовляти з батьком? — мачуха Ірина Сергіївна відірвалася від перегляду глянцевого каталогу і поправила на шиї золотий ланцюжок. — Ти ж знаєш, яка зараз ситуація, які податки, як бізнес ледь тримається на плаву. Ми ледь кінці з кінцями зводимо!
— Ситуація однакова для всіх, Ірино Сергіївно. Тільки комусь на нове кольє вистачає, а комусь на обстеження — зась.
Три роки тому, тату, коли мені вперше стало зле, ти обіцяв:
«Доню, трохи підкопимо, розширимо справу і зробимо найкращу операцію». Де ті гроші, тату? Де той час, який витік крізь пальці?
Андрій Петрович відвернувся до вікна. Його колись міцні плечі тепер здавалися зсутуленими. Він дивився на подвір’я, де під навісом блищав новенький позашляховик, куплений минулого місяця для Оксани — доньки Ірини.
— Ти не розумієш, — глухо мовив він. — Це машина не для розваг. Оксані треба їздити на зустрічі, вона тепер допомагає мені зі справами. Це престиж фірми.
— Престиж фірми важливіший за життя рідної дитини? — голос Ганни затремтів. — Ти хоч дивився ці аналізи? Лікар сказав, що в мене залишилося зовсім мало часу для маневру. Якщо не зробити втручання зараз, потім буде пізно.
— Лікарі завжди нагнітають, щоб витягнути більше коштів! — втрутилася Ірина, підходячи до чоловіка. — Ми ж даємо тобі на вітаміни, на ті дорогі курси, що ти просила. Ти виглядаєш цілком здоровою, рум’янець на щоках! А весілля — це подія, яка буває раз у житті! Ти уявляєш, який там рівень гостей? Ми не можемо впасти в бруд обличчям перед родиною Олега.
— Сукня за ціною однокімнатної квартири — це теж «рівень»? — Ганна гірко посміхнулася. — Ви оплачуєте Оксані свято, про яке будуть пліткувати всі сусіди, поки я потайки продаю мамині сережки, щоб купити ліки, про ціну яких ви навіть не питаєте?
— Це мамині прикраси, я маю право знати, куди вони діваються! — вигукнула Ірина, її очі звузилися. — Вони належать цій родині!
— Вони належать МЕНІ! — Ганна вперше за вечір крикнула. — І цей будинок будувала моя мама! Бізнес починався в орендованому гаражі, де мама разом із татом перебирала деталі, поки ви ще навіть не знали, як його звати!
В цей момент до кухні впурхнула Оксана. Вона сяяла, тримаючи в руках телефон.
— Мам, дивуйся, який манікюр! Колір — просто бомба! Ой… — вона зупинилася, помітивши напруження.
— Ганнусю, ти знову про свої болячки? Ну чому ти вічно псуєш нам настрій? Тато ж обіцяв: відгуляємо моє весілля, і відразу займемося тобою. Ну почекай пару місяців, не будь такою егоїсткою. У мене такий стрес через підготовку, а ти ще досипаєш!
Андрій Петрович миттєво пом’якшав, побачивши молодшу.
— Звісно, сонечко. Не бери до голови. Йди краще на терасу, там кур’єр привіз туфлі. Ті самі, що ми замовляли з-за кордону.
Ганна розвернулася і вийшла. Вона піднялася на другий поверх, у свою кімнату. Це був колишній кабінет її матері. Тут досі пахло лавандою і старою паперовою поштою. Ірина тричі намагалася вижити її звідси, щоб зробити «гардеробну мрії», але Ганна стояла на смерть.
Вона сіла на ліжко. Телефон пискнув. Повідомлення від Марини, найкращої подруги:
«Ганю, ти не повіриш. Бачила твою мачуху та Оксану в тій елітній приватній клініці. Ну, тій, де операція коштує як крило літака. Виходили такі задоволені, Оксана щось про “новий профіль” щебетала. Невже тато нарешті розщедрився на твоє лікування?»
Серце Ганни пропустило удар. Може, вона помилялася? Може, всі ці розмови про весілля були лише димовою завісою, а тато насправді готував їй порятунок?
Наступного ранку вона прокинулася рано. Дочекалася, поки батько поїде на роботу, а Ірина з Оксаною — «на чергову примірку». Ганна викликала таксі і поїхала до тієї самої клініки.
У холі пахло дорогою парфумерією та стерильністю. Дівчина на рецепції була ввічливою до нудоти.
— Доброго дня. Моя сестра, Оксана, та мама були у вас вчора. Вони просили уточнити дату наступного візиту, бо ми загубили записку.
— Одну хвилину, — дівчина застукала по клавішах.
— Так, Оксана Андріївна. Повна ринопластика, корекція вилиць та підборіддя. Запис на наступний вівторок. Все оплачено в повному обсязі, пакет «Преміум».
— Ринопластика? — перепитала Ганна, відчуваючи, як підлога під ногами стає ватяною. — Тобто… пластична операція?
— Так, — дівчина посміхнулася. — Ваша сестра хоче бути ідеальною до весілля. Це дуже популярний запит. Сума внесена повністю, включно з перебуванням у палаті люкс-класу.
Ганна вийшла на вулицю. Повітря здалося їй гарячим і густим. Значить, гроші були. Сума, якої вистачило б на її складне лікування, пішла на те, щоб змінити і без того гарний ніс мачушиної доньки.
Вона повернулася додому і пішла прямо в кабінет батька. Він щойно повернувся на обід.
— Тату, подивися мені в очі, — тихо сказала вона.
— Ганно, я ж просив, давай без сцен. У мене голова розколюється.
— Я була в клініці. Я знаю про новий ніс Оксани. Два мільйони за пластику, тату? Ти віддав гроші, які могли врятувати мені життя, на вилиці для чужої дівчини?
Андрій Петрович почервонів, його очі забігали.
— Ти не розумієш! Ірина каже, що це питання її майбутнього! Олег — хлопець з дуже заможної родини, там дивляться на все. Оксана повинна бути бездоганною! Це інвестиція, Ганно! Якщо вона вдало вийде заміж, тесть допоможе мені з держзамовленням, і тоді в нас будуть гроші на все. На будь-яку твою операцію!
— А якщо я не доживу до того замовлення? — Ганна зробила крок вперед. — Ти продаєш мої шанси на життя заради ілюзорного контракту? Тату, це ж я! Твоя Ганнуся! Пам’ятаєш, як мама казала, що ми — одне ціле?
— Не смій згадувати маму! — вигукнув він. — Мама хотіла б, щоб бізнес розвивався!
— Мама б тобі руки не подала, якби побачила, на що ти перетворився, — прошепотіла вона. — Ти став просто гаманцем для жінки, яка тебе навіть не любить.
В цей момент у двері заглянула Ірина. Її обличчя було перекошене від гніву. — Ах ти ж маленька шпигунка! Ходиш, винюхуєш! Андрію, ти бачиш? Вона хоче зруйнувати щастя Оксани! Вона заздрить! Заздрить, що її ніхто не бере заміж, бо вона вічно ниє про свої аналізи!
— Замовкніть! — Ганна обернулася до неї. — Обидва.
Вона пішла до себе. Руки не тремтіли. Вона збирала валізу швидко. Мамин портрет, улюблений плед, документи. Вона знала, що в цьому домі вона більше не залишиться ні на хвилину.
Вона згадала про тітку Олену, мамину рідну сестру. Батько перестав з нею спілкуватися вісім років тому, коли Ірина сказала, що Олена «погано на неї впливає». Ганна знайшла старий номер у записнику.
— Альо, тітко Олено? Це Ганна. Можна я до вас приїду?
— Ганнусю? Дитино, що сталося? Звісно, приїжджай, я зараз же поставлю чайник.
Ганна викликала машину. Коли вона спускалася сходами, батько стояв у холі. — Ти куди? Ганю, не дури! Куди ти підеш у такому стані?
— Туди, де мене вважають людиною, а не збитковим активом. Бувай, тату. Бажаю Оксані гарних фотографій. Сподіваюся, вони вартували того, що ти зараз втрачаєш.
Наступні два тижні були як у тумані. Тітка Олена, побачивши стан племінниці, відразу підняла на ноги всіх знайомих. — Ми прорвемося, Галочко, — казала вона, обіймаючи Ганну. — Моя сестра мені не пробачить, якщо я тебе залишу.
Марина допомогла створити пост у Фейсбуці. Фото Ганни, виписки з лікарень і коротка, але болюча історія про «пріоритети». Пост розлетівся за лічені години. Люди почали скидати кошти — хто по сто гривень, хто по тисячі. Ганна читала коментарі й плакала. Чужі люди виявилися милосерднішими за рідного батька.
А в будинку Андрія Петровича тим часом назрівала буря. Історія потрапила на очі матері Олега, того самого «золотого нареченого».
Одного дня Оксана прийшла до Ганни в лікарню. На її обличчі була пов’язка, очі набрякли після втручання. Вона виглядала жалюгідно.
— Навіщо ти це зробила? — прогнусавила вона. — Навіщо ти написала це в інтернеті?
— Я просто розповіла правду, Оксано.
— Олег розірвав заручини! Його мати сказала, що їм не потрібна невістка з родини, де батько кидає доньку помирати заради пластики носа. Моє життя зруйноване! Тато закрився в кабінеті і п’є, бізнесмени відмовляються з ним працювати, бо ця історія стала токсичною. Ти задоволена?
Ганна подивилася на неї. Вона не відчувала радості. Лише втому. — Оксано, ти прийшла сюди, щоб поскаржитися на зірване весілля людині, яка готується до складної операції? Ти справді нічого не зрозуміла?
Оксана мовчала. Потім вона раптом дістала з сумки конверт. — Ось. Це гроші, які тато дав мені «на шпильки» до весілля. Я забрала їх із сейфа. Мама не знає.
Ганна здивовано подивилася на дівчину. — Навіщо?
— Бо Ігор… мій колишній… сказав, що твій батько все зробив правильно. Що слабких треба відсівати. І я раптом побачила в ньому свою маму. Мені стало страшно. Я не хочу бути такою. Візьми, тут вистачить на реабілітацію.
— Чому ти це робиш?
— Бо я хочу дихати цим новим носом і не відчувати запаху гнилі, — Оксана опустила голову. — Пробач мені, якщо зможеш.
Операція пройшла успішно. Лікарі казали, що це диво, але Ганна знала: це не диво, це просто вчасно надана допомога і віра тисяч людей.
Пройшов рік. Ганна тепер працює в тому самому фонді, який допоміг їй. Вона допомагає дітям, чиї батьки теж «забули» про свій обов’язок.
Батько приїжджав кілька разів. Він сильно постарів, бізнес довелося продати, щоб покрити борги. Ірина Сергіївна пішла від нього відразу, як тільки закінчилися гроші — знайшла собі іншого «інвестора».
Одного разу він підійшов до Ганни в парку.
— Доню… пробач мені. Я був як засліплений. Хотів всього і відразу, а втратив головне.
Ганна подивилася на нього. Вона більше не відчувала болю.
— Я пробачила тобі, тату. Справді. Але того тата, який качав мене на гойдалках і обіцяв захищати від усього світу, більше немає. Ти сам його знищив.
Вона розвернулася і пішла до своєї машини. Попереду було життя. Своє власне, не орендоване у чужих амбіцій.
Шрами на тілі майже загоїлися. Шрами на душі стали просто частиною її досвіду. Ганна зрозуміла головне: родина — це не ті, з ким у тебе спільне прізвище. Це ті, хто не дасть тобі впасти, навіть якщо для цього їм доведеться віддати останнє.
А Оксана? Вона поїхала в інше місто. Працює в дитячому будинку. Вона так і не вийшла заміж за багатія, але каже, що тепер, коли вона дивиться в дзеркало на свій «ідеальний» ніс, вона бачить там людину, а не ляльку.
Життя — дивна річ. Воно все розставляє по місцях. Головне — не боятися говорити правду, навіть якщо вона гірка. Бо тільки правда може зробити нас вільними.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
